04.01.2015 Views

Повний текст - Інститут проблем сучасного мистецтва

Повний текст - Інститут проблем сучасного мистецтва

Повний текст - Інститут проблем сучасного мистецтва

SHOW MORE
SHOW LESS

You also want an ePaper? Increase the reach of your titles

YUMPU automatically turns print PDFs into web optimized ePapers that Google loves.

дався у «шістдесятницьку» парадигму опору тоталітарнму тискові на окремо<br />

взяту особистість, котра за будь-яких умов повинна мати право на власні, глибоко<br />

особисті думки, почуття та переконання. До того ж, завдяки головному героєві<br />

— шістнадцятирічному Голденові Колфілду — та прискіпливій увазі автора<br />

до його вікових <strong>проблем</strong>, «Над прірвою у житі» й надалі лишатиметься універсальним<br />

твором молодіжної белетристики, обов’язковим для прочитання (поряд<br />

з «Чайкою на ім’я Джонатан Лівінгстон» Р. Баха, «Щоденником Адріана Моула»<br />

С. Таунсенд та «Повістю про перше кохання» Р. Фраєрмана) кожним тінейджером<br />

у процесі його особистісного зростання. Як зауважує С. Бєлов, «у Голдена<br />

Колфілда все попереду, і він як жива істота (а не як символ борця, бунтівника<br />

тощо) не заслуговує ані бурхливих оплесків, ані грізних епітетів. Стан підлітка,<br />

який заплутався у житті, переданий Селінджером дуже точно та об’єктивно.<br />

Автор не пропускає нагоди іронічно знизити «героїчний пафос» Голдена, підкреслюючи<br />

розрив між тим, яким він є на словах та насправді. Звісно, якщо запропонвати<br />

Голденові у реальності «стерегти дітлахів над прірвою у житі» — він<br />

певне втече, облаявши й тих, хто поставив його чергувати, й галасливих малюків,<br />

— втече до нових фантазій» 2 .<br />

Утім, попри популярність селінджерівського твору, його сценічна історія<br />

на українському кону практично відсутня — та й постановки на теренах колишнього<br />

СРСР теж є доволі нечисленними. Першою ластівкою тут, вочевидь, стала<br />

вистава режисера О. Шатріна (Московський театр сатири, 1965 р., Голден — одна<br />

з ранніх ролей А. Миронова). Напевне, ліро-епічний, відверто сповідальний та «малоподієвий»<br />

характер викладу відлякував навіть тих потенційних інсценувальників<br />

та постановників, яким був близькі загальний тон і <strong>проблем</strong>атика твору.<br />

Ситуація дещо змінилася з появою камерних театрів-студій а, відтак, зміною<br />

сценічного «формату», перефокусуванням із «загального» на «крупний» план.<br />

І хоча назва твору Селінджера з’являлася на афішах театрів, що існують, переважно,<br />

осторонь «магістральних» шляхів мистецького процесу, саме лише звернення<br />

до цього матеріалу вже свідчить про серйозність завдань, які ставить перед<br />

собою та своїм глядачем кожний такий колектив, про глибину його міркувань<br />

над найгострішими питаннями буття, про неметушливе, неквапливе «проживання»<br />

ним власного творчого життя.<br />

Лише в останнє десятиліття «Над прірвою у житі» поставили Театр музики<br />

та драми під керівництвом Стаса Наміна (Москва, режисер та виконавець головної<br />

ролі С. Краснов), Театр на Спаській (Кіров, Росія, режисер О. Клоков, Голден<br />

— О. Королевський), театр «За Черной Речкой» (Санкт-Петербург, інсценівка<br />

С. Мендельсона та М. Мірош, режисер — М. Мірош, Голден — С. Мендельсон),<br />

2<br />

Белов С. Парадоксы Дж. Сэлинджера // Лит. обозрение. — 1985. — № 2. — С. 62.<br />

Дж. Селінджер «Над прірвою у житі». Чернігівський Молодіжний театр, 1994.<br />

Голден — В. Цивінський, Фібі — М. Дергільова<br />

Краснодарський молодіжний театр (Росія, режисер та автор інсценівки<br />

М. Бичков, Голден — І. Чіров), театр «У Никитских ворот» (Москва, режисер<br />

М. Кайдалова, Голден — К. Таран), студенти «Щукінки» (перша й остання постановка<br />

А. Пріменка, який помер у віці 23 років, найімовірніше, від передозування<br />

наркотику, — чим не ще один сюжет для Селінджера).<br />

Але першими в цьому ряді стали сценічні версії Чернігівського Молодіжного театру<br />

та Санкт-Петербурзького ТЮГу ім. О. Брянцева 3 (обидві прем’єри — 1994 р.).<br />

Загалом, історія Чернігівського Молодіжного розпочалася у 1985 році, коли<br />

дев’ять акторів місцевого обласного театру ляльок під керівництвом режисера<br />

Г. Касьянова вийшли з-за традиційної ширми, аби говорити з глядачем наживу,<br />

без посередників. Перша вистава — «Одинадцять сторінок воєнної прози» за<br />

3<br />

Постановник А. Андрєєв, Голден — О. Девотченко. Та тут, на думку критика<br />

Л. Шитенбург, театр «промахнувся повз творчу удачу» (див.: Шитенбург Л. Кто-то пролетел<br />

над пропастью во ржи // Петербургский театральный журнал. — 1995. — № 7).<br />

розділ четвертий УКРАЇНСЬКИЙ ТЕАТР 1990–2000-х: У ПОШУКАХ СУЧАСНОЇ МОДЕЛІ НАЦІОНАЛЬНОЇ КУЛЬТУРИ<br />

850<br />

анна липківська ДЖ. Д. СЕЛІНДЖЕР «НАД ПРІРВОЮ У ЖИТІ»<br />

851

Hooray! Your file is uploaded and ready to be published.

Saved successfully!

Ooh no, something went wrong!