Повний текст - Інститут проблем сучасного мистецтва

хресну смерть і воскресіння Ісуса Христа, і, водночас, естетично-театральним
потенціалом релігійного театру: «кольоритом, динамікою людських пристрастей,
багатою скалею драматичної експресії, від ліризму аж до вершків стихійного
фанатизму, нарешті своєрідною містикою » 12 . Театр «Заграва», вже маючи
певний досвід постановок драм Г. Лужницького, визначним принципом яких є
«християнський дух, християнська мораль і етичні норми» 13 , «замовляє» драматургові
інсценізацію євангельської історії.
В. Блавацький наголошував, що у процесі підготовки вистави «Голгота» були
використані спеціальні лабораторні практики з вишколення пластично виразного
актора 14 . Акторка Г. Совачева пригадувала, що специфіка мандрівного театру
«Заграва» (жили як одна община), фанатична робота над виставою з восьмої ранку
аж до майже щоденного вечірнього виступу, власноручне виготовлення костюмів
та декорацій (зрештою і почуття містичної відповідальності перед Богом за
добротність постановки) спричинилися до того, що вистава стала для колективу
ніби народженою в муках дитиною 15 . В. Блавацький вирішив її як монументальне
«релігійне видовище» (на афіші зазначено: «релігійна містерія»), складене з восьми
частин (картин, схематично «получених особами й інтригою Юди» 16 ), що
подають основні епізоди з подій християнського Страсного Тижня.
До речі, 1936 р. критик О. Кульчицький, аналізуючи історично-релігійний репертуар
«Заграви», зауважить його естетичну спорідненість із європейськими театральними
пошуками і зробить влучний загальний висновок: «Сучасний театр іде, з одного
боку, до переміни сцени на арену і екран, — з другого — на дискусійну трибуну.
Давня, за правилами вимог драматичного мистецтва побудована, п’єса, стає щораз
частіше видовищем (Райнгардт, Желіє), або ідеольоґічною дискусією (Шов)» 17 .
Прем’єра «Голготи» відбулася 6 і 8 березня 1936 р. у Коломиї. Згодом виставу
побачили у Станіславові, Стрию, Дрогобичі (тричі!), Самборі, Перемишлі, Львові
та багатьох інших містах і селах Східної Галичини (за приблизними підрахунками
тільки до кінця року виставу показано 56 разів; у 1937 р. — 15). Слава йшла попереду
театру, захоплені відгуки звідусіль називали це вдалою спробою україн-
12
Блавацький В. Українське Оберамерґав… — C. 18
13
Рудницький Л. Драматургія Григора Лужницького // Записки Наукового товарис тва
імені Шевченка. — Т. CCXXIV: Пр. Філол. секції. — Львів, 1992. — С. 187.
14
Блавацький В. Українське Оберамерґав… — С. 7, 18.
15
Совачева Г. Ставимо «Голготу» // Наш театр. — С. 687–690.
16
Релігійна містерія на сцені українського театру // Мета. — Львів, 1936. — 12 квіт. —
Ч. 15/16 (261). — С. 4–5.
17
Кульчицький О. «Quo vadis» на українській сцені // Назустріч. — Львів, 1936. —
15 жовт. — Ч. 20. — С. 4.
Г. Лужницький «Голгота». Український Молодий театр «Заграва», 1936.
Марія Магдалена — В. Левицька, Іван — Є. Левицький (ліворуч).
Сцена «У Гетсиманському саду»: Янгол — Н. Блавацька, Христос — В. Блавацький (праворуч)
ських пасійних ігор на зразок містерій в Оберамергау, відзначали пластично сильну
експресію постановки 18 , свідчили, що «п’єса виконана бездоганно» і «робила
кольосальне вражіння» 19 . Ажіотаж навколо постановки (на виставу з’їжджалися
з віддалених сіл і містечок) та мистецький резонанс здивував навіть самих акторів.
Трохи згодом, на початку 1937 р., О. Кульчицький так сформулює причини цього
успіху: «Театр «Заграва» засновує свій репертуар на переконанні, що одним
із суттєвих чинників естетичного зворушення мусить бути масовість настрою. Тим
самим шукає він, з одного боку, сюжетів, які давали б надію чуттєвого відгомону
в якнайширшій масі і, з другого, — такого суспільного оформлення, що якнайбільш
сприяло б масовій чуттєвій реакції» 20 .
18
Релігійна містерія на сцені українського театру… — С. 4–5.
19
«Голгота» у Львові // Неділя. — Львів, 1936. — 29 квіт. — Ч. 16 (385). — С. 11.
20
Кульчицький О. «Слово о полку Ігоря» на сцені // Назустріч. — Львів, 1937. — Ч. 20.
— С. 5.
розділ другий УКРАЇНСЬКИЙ ТЕАТР 1910–1930-х: ВІД ІНТЕНЦІЙ МОДЕРНУ ДО УТВЕРДЖЕННЯ «СОЦІАЛІСТИЧНОГО РЕАЛІЗМУ»
426
роман лаврентій Г. ЛУЖНИЦЬКИЙ «ГОЛГОТА»
427