Повний текст - Інститут проблем сучасного мистецтва

І. КОТЛЯРЕВСЬКИЙ «НАТАЛКА ПОЛТАВКА»
Трупа М. Кропивницького (1885)
Театр М. Садовського (1912)
І. Котляревський «Наталка Полтавка»
І. Карпенко-Карий «Сава Чалий»
М. Гоголь «Ревізор»
І. Котляревський «Енеїда»
В. Винниченко «Брехня»
Г. Хоткевич «Гуцульський рік»
Леся Українка «Камінний господар»
О. Олесь «Етюди»
Ф. Шіллер «Розбійники»
П’єсу «Наталка Полтавка» (1819), написану І. Котляревським
на замовлення Полтавського драмтеатру, й донині вважають
початком української професійної драматургії. Цьому
почесному званню сприяла ціла низка художніх якостей
твору: невелика кількість дійових осіб, вдало організований
конфлікт, природний розвиток сюжету, струнка композиція,
органічне поєднання текстових та музичних шматків,
індивідуалізована та виразна мова, яскравий гумор, рельєфні
характери.
У підзаголовку «Наталки Полтавки» зазначено — «українська
опера». Досконале знання І. Котляревським народної
творчості (народного говору й мови, пісень та звичаїв)
не лише надало природності та образності мові п’єси, а й
зробило відповідним певному персонажу той чи інший пісенний
матеріал. Так лірична пісня «Віють вітри» відповідає
сумному настрою Наталки на початку вистави, «Чого вода
каламутна» розкриває трагічну долю героїні, «Ой, я дівчина
Полтавка» висловлює радісні почуття дівчини наприкінці
вистави. Автор, пропонуючи конкретні пісні, прагнув їх
драматургічно вмотивувати, розкриваючи підтекст.
Упродовж досить тривалого сценічного життя аранжування
музики «Наталки Полтавки» здійснювали різні
композитори: Адам Барсіцький, Алоїз Єдлічка, Опанас
Маркович, Матвій Васильєв, Микола Лисенко, який, узагальнивши
досвід своїх попередників у сфері театральної
музики, створив оперу.
У першій половині XIX сторіччя в Україні існували кріпосні
театри і приватна антреприза, де не було розподілу на драматичні
та музичні трупи. Антрепренер мав здійснювати
галина фількевич І. КОТЛЯРЕВСЬКИЙ «НАТАЛКА ПОЛТАВКА»
11