Повний текст - Інститут проблем сучасного мистецтва

і далека від «форми для зору», тим самим пусті площини, щоб уникнути декоративного
моменту, використовуються утилітарно для реклами. Це останнє, врешті,
стає в сучасному театрі з’явищем буденним» 5 .
Як би там не було, але застосований Л. Курбасом прийом був з арсеналу методу
«відсторонення», до якого режисер звертатиметься ще не раз. Приміром,
у першій сцені, так званому Європейсько-Американському концерті — блискучій
карикатурі. Справжнє обличчя Молоха — державної машини — уявлялося
Л. Курбасові гротескним, вульгарним і банальним одночасно, що спонукало його
звернутися до образної лексики політичного карнавалу чи, навіть, балагану
— щедрому на прийоми буфонади. Сценографічне рішення В. Меллера активно
сприяло реалізації ідей режисера. На кону він побудував станок складної форми,
прикрашений телеграфними стовпами, вежами у павутинні дротів, які асоціювалися
з «райком» базарних «зазивал». Вежі здіймалися амфітеатром попід задньою
стіною сцени і слугували «плацдармом» для розгортання політичних «дебатів»
Держав: Америки (П. Долина), Англії (В. Василько), Бельгії (І. Стешенко),
Франції (Л. Гаккебуш), Росії (С. Бондарчук), Германії (І. Мар’яненко) та Сербії
(С. Карпенко). Перебуваючи на своєму політичному «піднебессі», вони азартно
торгувалися за світові сфери впливу. Починалося це в тональності дипломатичних
нот, але дуже швидко Держави втрачали самоконтроль і переходили на брутальну
лайку, гавкання й гарчання. Згодом окремих сановних небожителів режисер
спускав на долівку, у коло звичайних людей, де ці фрачно-мундирні маріонетки
перетворювалося на вповні побутові фігури.
Існування у «Джіммі Хіггінсі» політичних «небес» і світу звичайних людей, візуальний
розтин реальності на «верхи» та «низи» могли свідчити про вплив вертепної
традиції. На її присутність «натякали» й інші елементи тропіки спектаклю,
врешті, його пафос. Йдеться про зумовленість долі окремої людини глобальними,
передусім, соціально-політичними катаклізмами. Навіть загибель маленького сина
Джіммі — заручника жадоби, владолюбства «сильних світу цього» — апелювала
до відповідного змістового шару вертепу (теми нищення немовлят). Із вертепними
інтермедіями асоціювалася низка сцен переважно сатиричного плану, які відчутно
збагачували жанровий та стильовий регістри вистави. Так, у прийомах скетчу
інфантильні соціалісти-доктринери пустодзвонно «переробляли» світ на зборах
та мітингах; у дусі квасного патріотичного лубка під грюкіт барабанів вербувальники
«розписували» принади військового життя; у стилістиці салонних мелодрам
втомлені від неробства пани та пані «балували» себе адюльтером і т. ін.
Своєрідність режисерської інтерпретації головного героя твору полягала
в тому, що Джіммі у виставі теж позиціювався як персонаж інтермедії. Він був
5
До відкриття сезону «Березоля» // Більшовик. — 1923. — 20 листоп.
Е. Сінклер «Джіммі Хіггінс». Мистецьке об’єднання «Березіль», 1923.
Сцена з вистави
людиною натовпу, точніше, маси. Але театр «пересував» цю пересічну фігуру
в центр особливого мистецького «всесвіту», де їй належала провідна роль.
Л. Курбас у «Джіммі Хіггінсі» зіштовхував приватну людину з Історією не лише
для демонстрації очевидних трагічних наслідків такого зіткнення. Йому важливо
було показати в який саме спосіб агресія інституту держави, диктат масової
свідомості, тиранія традицій та ідеологій прагнуть підкорити будь-яку індивідуальність,
навіть примітивну і негероїчну. Березільський Джіммі, якщо вдатися
до вислову драматурга-експресіоніста Е. Толлера, — «етична людина», яку
силоміць намагаються зробити «людиною політичною». Джіммі гине через те,
що обирає, врешті, шлях «етичної людини». Трагічний злам його долі в березільській
виставі траплявся, коли обидва ці «статуси» героя, сказати б, стикалися, що
й вартувало йому життя.
Роль Джіммі виконували А. Бучма та Й. Гірняк. Їхні герої були схожими, проте,
не однаковими. Єднала обох Джіммі безпосередність і щирість вдачі, довірливість
і людяність. Зовні вони теж були подібними — невисокі на зріст, сутулі,
розділ другий УКРАЇНСЬКИЙ ТЕАТР 1910–1930-х: ВІД ІНТЕНЦІЙ МОДЕРНУ ДО УТВЕРДЖЕННЯ «СОЦІАЛІСТИЧНОГО РЕАЛІЗМУ»
230
наталя єрмакова Е. СІНКЛЕР «ДЖІММІ ХІГГІНС»
231