Повний текст - Інститут проблем сучасного мистецтва
Повний текст - Інститут проблем сучасного мистецтва
Повний текст - Інститут проблем сучасного мистецтва
Create successful ePaper yourself
Turn your PDF publications into a flip-book with our unique Google optimized e-Paper software.
Попри домінування методу «колективної творчості» у рішенні вистави, «в<br />
«Універсальному некрополі» Терещенко вперше вивів на сцену героїв у розумінні<br />
окремішності особи від колективу. Це на наші часи тяжка річ. Життя саме<br />
скасувало героїв. А Терещенко зумів показати життьових героїв — типи — не переступивши<br />
за межу, де починається індивідуальність» 12 . Більше того, критика<br />
відзначила тут появу, на відміну від попередніх вистав, окремих артистичних сил,<br />
щоправда, із поправкою на те, «що їх в театрі михайличенківців ще й до цього<br />
часу почувається обмаль» 13 .<br />
Отже, своєю появою спектакль «Універсальний некрополь» визначав вельми<br />
значні тематично-естетичні зсуви в діяльності театру ім. Г. Михайличенка та й<br />
всього українського театрального <strong>мистецтва</strong> 1920-х рр. Саме під час його підготовки<br />
колектив зі студії трансформувався у повноцінний репертуарний театр<br />
з потужною акторською трупою. Водночас змістовне наповнення цієї вистави,<br />
представлене буфонадою, гротеском, сатирою, посвідчило нові смислові домінанти<br />
тогочасної театральної культури, тоді як виконавські та постановочні<br />
прийоми, а також конструктивістська установка Єлеви і ритмізована музика<br />
Вериківського, вказували на значні здобутки у сфері театральної естетики.<br />
Узагальнюючи досвід шести постановок театру ім. Г. Михайличенка 1923–<br />
1925 рр., кореспондент київської газети «Більшовик» недвозначно вказував<br />
на реалістично-побутові перспективи розвитку «михайличенківців». «“Карнавал”,<br />
“Універсальний некрополь” показали величезну техніку тіла, композицію рухів,<br />
яскравість і чіткість малюнка “Вир” і “Насіння” дали вже цікаве розрішення<br />
<strong>проблем</strong> кінематографічної дії, дали поодиноких майстрів-акторів п’єси<br />
“Сорочинський ярмарок” і “97 незаможників” свідчили про боротьбу театру за<br />
побут, про набування потрібної майстерності для виявлення побуту, про зріст<br />
акторських сил, про режисерську деталізацію елементів цього побуту » 14 .<br />
Невдовзі після прем’єри «Універсального некрополя» репертуарна лінія театру<br />
ім. Г. Михайличенка кардинально змінилася — радше за все, режисер зробив це<br />
з метою самозахисту в політично непростих умовах. Продовжуючи працювати<br />
у 1924 р. в Києві, театр ім. Г. Михайличенка формально ще сповідував метод «колективної<br />
творчості», але замість революційної романтики і патетики, сатиричної<br />
свободи і гротескової зверхності його вистави наповнювалися відвертою політичною<br />
кон’юнктурою, партійним замовленням.<br />
Наприкінці 1924 р. театр ім. Г. Михайличенка, який доти не мав постійного сценічного<br />
майданчика і показував свої композиції в залі Ветеринарно-зоотехнічного<br />
інституту або просто на заводах, врешті-решт отримав його<br />
у Києві — колишній Троїцький народний дім на початку<br />
1920-х рр. мав назву «театр ім. М. Заньковецької». Але виїзд<br />
колективу навесні 1925 р. на тривалі гастролі Донбасом став<br />
початком кінця діяльності театру ім. Гната Михайличенка:<br />
після подорожі індустріальними регіонами України назад<br />
до Києва трупа більше не повернулася. Виконуючи завдання<br />
Наркомату освіти, театр переїхав до Одеси, маючи завдання<br />
стати за основу нового українського колективу — Одеської<br />
держдрами.<br />
Бібліографія:<br />
1. Веселовська Г. Перетворення як формула життя та мистецтво<br />
виживання як дійство (Лесь Курбас і Марко Терещенко) //<br />
Курбасівські читання. — 2007. — № 2. — С. 94–107.<br />
2. Веселовська Г. Полілог із часом: Формула революційного<br />
<strong>мистецтва</strong> режисера Марка Терещенка // Записки Наукового<br />
товариства імені Шевченка. — Львів, 2007. — Т. ССLIV: Праці<br />
Театрознавчої комісії. — С. 282–307.<br />
3. Голота В. «Мистецтво дійства» в авангардних пошуках<br />
театру імені Гната Михайличенка // Записки Наукового товариства<br />
імені Шевченка. — Львів, 1999. — Т. ССХХХVІІ: Праці<br />
Театрознавчої комісії. — С. 179–194.<br />
4. Кулішенко А. Один із перших заспівувачів театрального<br />
Жовтня (До <strong>проблем</strong>и становлення театрального <strong>мистецтва</strong><br />
на Україні в 20-х роках) // Театральна культура: Респ. міжвід. наук.<br />
зб. / Відп. ред. Р. Я. Пилипчук. — К., 1980. — Вип. 6. — С. 59–69.<br />
5. Кулішенко А. Початок режисерської діяльності М. С. Терещенка<br />
// Культура України: Зб. ст. — Х., 1996. — Вип. 3. —<br />
С. 100–107.<br />
6. Терещенко М. С. Крізь лет часу. — К., 1974.<br />
Г. ВЕСЕЛОВСЬКА<br />
12<br />
Меженко Ю. «Універсальний некрополь» // Більшовик. — 1924. — 28 лют.<br />
13<br />
Василенко В. Шлях «Михайличенківців» // Глобус. — К., 1925. — № 10. — С. 236.<br />
14<br />
Юрченко Ю. [Яновський Юрій] «Камергер» // Більшовик. — 1925. — 31 січ.<br />
розділ другий УКРАЇНСЬКИЙ ТЕАТР 1910–1930-х: ВІД ІНТЕНЦІЙ МОДЕРНУ ДО УТВЕРДЖЕННЯ «СОЦІАЛІСТИЧНОГО РЕАЛІЗМУ»<br />
242
Change language