Повний текст - Інститут проблем сучасного мистецтва

Ставлення хору до того, як «погуляли» гайдамаки, було
однозначно негативним. На відміну від «історичного
народу», лідером якого був центральний герой вистави
Л. Курбаса — Гонта, чиї переконання робили його вбивцею
власних дітей, — «народ вічний», вочевидь, не був схильним
приймати цієї кривавої жертви, нехай навіть мотивованої
благородною ідеєю здобуття свободи.
Концепція образу Гонти тут поставала в її прямих та опосередкованих
зв’язках із обома іпостасями народу, що надавало
постановнику можливість максимально загострити
моральну, філософську проблематику цього конкретного
образу, вистави в цілому.
В естетичному сенсі «Гайдамаки» далі розвинули пошуки,
розпочаті у постановці «Едіпа-царя», прокладаючи курс
національному театру. «Гайдамаки» Л. Курбаса змусили сучасників
по-новому подивитися на український театр, його
творчі можливості та перспективи, більше того — на моральний
вплив та відповідальність перед суспільством. Ставало
очевидним — здійснювані Л. Курбасом мистецькі реформи
здатні радикально змінити долю національної сцени.
Бібліографія:
1. Гірняк Й. Спомини. — Нью-Йорк, 1982.
2. Довбищенко Г., Лабінський М. Поема народного гніву. —
К., 1972.
3. Довбищенко Г., Лабінський М. На сцені «Гайдамаки». — К.,
1989.
Н. ЄРМАКОВА
В. ШЕКСПІР «МАКБЕТ»
Київський драматичний театр (1920)
Мистецьке об’єднання «Березіль» (1924)
Сталінський державний театр (1938)
Серед вистав Леся Курбаса в «Березолі» найзагадковішою
лишається «Макбет» (1924, Київ). У збірці «Лесь Курбас.
Спогади сучасників» про «Макбета» написано буквально
кілька абзаців, а В. Василько у передмові згадав його як спектакль
«аскетичний, суворий, сірий і холодний. Успіхом у глядача
він не користувався» 1 . І. Мар’яненко, виконавець ролі
Макбета, на схилі літ вважав, що вистава Курбаса «ганебно
провалилася» 2 .
Навіть якщо б це було так, то з’ясування причин «ганебного»
провалу мало б стати завданням дослідження — адже
помилки експериментаторів нерідко вартують їх загальновизнаних
перемог. Проте коли звертаєшся до матеріалів історії
театру, то з подивом з’ясовуєш, що «ганьби» не було, не було,
власне, і «провалу». Навпаки, не все приймаючи у виставі, критики
одразу ж заговорили про необхідність зафіксувати її досягнення.
Київський критик Я. Савченко писав: «Потрібно було
б присвятити спеціальну статтю окремим сценам «Макбета»
Сцени вбивства Дункана, бенкету, жнив коронації,
ворожіння відьом — незабутні. Величезна режисерська майстерність»
3 . Вистава дійсно не користувалася великим успіхом
у глядача, натомість виявилася скарбничкою цікавих пошуків
Курбаса і у цій своїй якості є органічною частиною радянської
шекспіріани 1920-х років. Довести це можна, спираючись на,
хай і нечисленні, матеріали, що їх зберегла історія.
1
Василькo В. С. Народний артист УРСР О. С. Курбас // Лесь
Курбас. Спогади сучасників. — К., 1969. — С. 30.
2
Тернюк П. Іван Мар’яненко. — С. 135.
3
С. Я. Шекспір дибом // Більшовик. — К., 1924. — 4 квіт.
наталія кузякіна, наталя єрмакова В. ШЕКСПІР «МАКБЕТ»
177