04.01.2015 Views

Повний текст - Інститут проблем сучасного мистецтва

Повний текст - Інститут проблем сучасного мистецтва

Повний текст - Інститут проблем сучасного мистецтва

SHOW MORE
SHOW LESS

You also want an ePaper? Increase the reach of your titles

YUMPU automatically turns print PDFs into web optimized ePapers that Google loves.

з дня народження Шекспіра (відповідним Наказом Комітету у справах мистецтв<br />

при РНК СРСР від 22 березня 1939 р.) та 325 років від дня його смерті 9 .<br />

Звичайно, так само, як далеко не вся класична спадщина одержала «перепустку»<br />

на радянський кін 10 , не всі твори Шекспіра були «освячені» благословенням<br />

партійних цензорів. Скажімо, «Отелло» ще можна було інтерпретувати<br />

як протест проти расової дискримінації, а «Ромео і Джульєтту» — як боротьбу<br />

з феодальними забобонами, та лише через два-три десятиліття на сцені змогли<br />

з’явитися «Гамлет», «Король Лір», «Ричард ІІІ» 11 .<br />

Та найбільше тому настроєві, який мало транслювати радянське мистецтво,<br />

відповідали шекспірівські комедії: «Комедії, комедії, комедії і комедії — вони<br />

не сходили зі сцени, у них сучасне радянське суспільство намагалося побачити<br />

відбиток своєї безхмарної життєрадісності, яка дивним чином контрастувала<br />

із трагізмом реального життя» 12 . При цьому А. Бартошевич справедливо наголошує<br />

такий нюанс: «Люди <strong>мистецтва</strong> розділяли з переважною більшістю народу<br />

його соціальні ілюзії, його віру у велику утопію. Але класичні <strong>текст</strong>и, як ніщо<br />

інше, давали митцям можливість вирватися з полону офіціозної міфології, чи<br />

принаймні поєднати виконання соціального запиту з чесним служінням мистецтву.<br />

Пушкін чи Шекспір надавали людям <strong>мистецтва</strong> свого роду естетичний<br />

прихисток, можливість вдихнути повітря світової культури, повітря свободи» 13 .<br />

Відтак «Приборкання норовливої» у Центральному театрі Червоної Армії (1935<br />

р.), «Багато галасу даремно» у Театрі ім. Є. Вахтангова (1936 р.), «Дванадцята<br />

ніч» у Ленінградському театрі комедії (1938 р.), «Як вам це сподобається»<br />

у Московському театрі ім. М. Єрмолової (1940 р.) та ін. стали класикою російської<br />

сцени ХХ ст., а, зокрема, «Багато галасу даремно» у Театрі ім. І. Франка 14<br />

— сцени української.<br />

9<br />

Власне, в рамках саме цих заходів і вийшла у 1941 р. у Театрі ім. І. Франка прем’єра<br />

«Багато галасу даремно».<br />

10<br />

«Звісно, не вся класика відповідала цілям ідеологів Ставили яскраві, блискучі,<br />

світлі, оптимістичні, променисті комедії Лопе де Веги, але й думати не могли про<br />

те, аби поставити трагічні, сповнені містицизму та католицької філософічності драми<br />

Кальдерона», — зауважує А. Бартошевич.<br />

11<br />

Якимось неймовірним дивом у цьому сенсі виглядає «Макбет» В. Василька<br />

у Сталінському драматичному театрі (1938 р.).<br />

12<br />

Бартошевич А. «Арденнский лес» в сталинской России…<br />

13<br />

Там само.<br />

14<br />

Постановник — В. Вільнер, режисер — М. Єрецький, художник — Б. Ердман, композитор<br />

— К. Данькевич, у ролях: Дон Педро — О. Ватуля, Дон Жуан — П. Сергієнко, Клавдіо<br />

— Є. Пономаренко, М. Піскун, Бенедикт — В. Добровольський, Леонато — М. Яковченко,<br />

В. Шекспір «Багато галасу даремно». Київський академічний український драматичний театр<br />

ім. І. Франка, 1941. Беатріче — Н. Ужвій, Геро — К. Осмяловська<br />

Ледь вийшовши, ця вистава була включена до репертуару так званих звітних гастролей<br />

у Москві в червні 1941 р. М. Захаревич з цього приводу пише: «Здавалося,<br />

було б логічним у столиці СРСР акцентувати на сучасних творах, народжених<br />

у лоні соцреалізму. Проте такі були представлені лише комедією О. Корнійчука<br />

«В степах України». Решта — з української, російської і зарубіжної класики:<br />

«Украдене щастя» І. Франка, «Маруся Богуславка» і «Ой, не ходи, Грицю, та й<br />

на вечорниці» М. Старицького, «Суєта» І. Карпенка-Карого, «Остання жертва»<br />

О. Островського, «Багато галасу даремно» В. Шекспіра. Кволість практики<br />

соцреалізму була захована за ширмою «вічних» творів. Свідомо чи інтуїтивно<br />

Г. Нелідов, Антоніо — Є. Коханенко, Г. Нелідов, Боракіо — П. Шкрьоба, Конрад — Д. Іваній,<br />

Балтазар — Є. Ковальов, Геро — К. Осмяловська, О. Орловська, Беатріче — Н. Ужвій,<br />

П. Нятко, Бузина і Ломака — Д. Мілютенко, М. Панасьєв, І. Маркевич (зазначено склад<br />

1945 р., який порівняно з прем’єрою не зазнав істотних змін, лише Ю. Шумського замінив<br />

В. Добровольський, про що йтиметься пізніше).<br />

розділ другий УКРАЇНСЬКИЙ ТЕАТР 1910–1930-х: ВІД ІНТЕНЦІЙ МОДЕРНУ ДО УТВЕРДЖЕННЯ «СОЦІАЛІСТИЧНОГО РЕАЛІЗМУ»<br />

502<br />

анна липківська, ельвіра загурська В. ШЕКСПІР «БАГАТО ГАЛАСУ ДАРЕМНО»<br />

503

Hooray! Your file is uploaded and ready to be published.

Saved successfully!

Ooh no, something went wrong!