Повний текст - Інститут проблем сучасного мистецтва
Повний текст - Інститут проблем сучасного мистецтва
Повний текст - Інститут проблем сучасного мистецтва
You also want an ePaper? Increase the reach of your titles
YUMPU automatically turns print PDFs into web optimized ePapers that Google loves.
з дня народження Шекспіра (відповідним Наказом Комітету у справах мистецтв<br />
при РНК СРСР від 22 березня 1939 р.) та 325 років від дня його смерті 9 .<br />
Звичайно, так само, як далеко не вся класична спадщина одержала «перепустку»<br />
на радянський кін 10 , не всі твори Шекспіра були «освячені» благословенням<br />
партійних цензорів. Скажімо, «Отелло» ще можна було інтерпретувати<br />
як протест проти расової дискримінації, а «Ромео і Джульєтту» — як боротьбу<br />
з феодальними забобонами, та лише через два-три десятиліття на сцені змогли<br />
з’явитися «Гамлет», «Король Лір», «Ричард ІІІ» 11 .<br />
Та найбільше тому настроєві, який мало транслювати радянське мистецтво,<br />
відповідали шекспірівські комедії: «Комедії, комедії, комедії і комедії — вони<br />
не сходили зі сцени, у них сучасне радянське суспільство намагалося побачити<br />
відбиток своєї безхмарної життєрадісності, яка дивним чином контрастувала<br />
із трагізмом реального життя» 12 . При цьому А. Бартошевич справедливо наголошує<br />
такий нюанс: «Люди <strong>мистецтва</strong> розділяли з переважною більшістю народу<br />
його соціальні ілюзії, його віру у велику утопію. Але класичні <strong>текст</strong>и, як ніщо<br />
інше, давали митцям можливість вирватися з полону офіціозної міфології, чи<br />
принаймні поєднати виконання соціального запиту з чесним служінням мистецтву.<br />
Пушкін чи Шекспір надавали людям <strong>мистецтва</strong> свого роду естетичний<br />
прихисток, можливість вдихнути повітря світової культури, повітря свободи» 13 .<br />
Відтак «Приборкання норовливої» у Центральному театрі Червоної Армії (1935<br />
р.), «Багато галасу даремно» у Театрі ім. Є. Вахтангова (1936 р.), «Дванадцята<br />
ніч» у Ленінградському театрі комедії (1938 р.), «Як вам це сподобається»<br />
у Московському театрі ім. М. Єрмолової (1940 р.) та ін. стали класикою російської<br />
сцени ХХ ст., а, зокрема, «Багато галасу даремно» у Театрі ім. І. Франка 14<br />
— сцени української.<br />
9<br />
Власне, в рамках саме цих заходів і вийшла у 1941 р. у Театрі ім. І. Франка прем’єра<br />
«Багато галасу даремно».<br />
10<br />
«Звісно, не вся класика відповідала цілям ідеологів Ставили яскраві, блискучі,<br />
світлі, оптимістичні, променисті комедії Лопе де Веги, але й думати не могли про<br />
те, аби поставити трагічні, сповнені містицизму та католицької філософічності драми<br />
Кальдерона», — зауважує А. Бартошевич.<br />
11<br />
Якимось неймовірним дивом у цьому сенсі виглядає «Макбет» В. Василька<br />
у Сталінському драматичному театрі (1938 р.).<br />
12<br />
Бартошевич А. «Арденнский лес» в сталинской России…<br />
13<br />
Там само.<br />
14<br />
Постановник — В. Вільнер, режисер — М. Єрецький, художник — Б. Ердман, композитор<br />
— К. Данькевич, у ролях: Дон Педро — О. Ватуля, Дон Жуан — П. Сергієнко, Клавдіо<br />
— Є. Пономаренко, М. Піскун, Бенедикт — В. Добровольський, Леонато — М. Яковченко,<br />
В. Шекспір «Багато галасу даремно». Київський академічний український драматичний театр<br />
ім. І. Франка, 1941. Беатріче — Н. Ужвій, Геро — К. Осмяловська<br />
Ледь вийшовши, ця вистава була включена до репертуару так званих звітних гастролей<br />
у Москві в червні 1941 р. М. Захаревич з цього приводу пише: «Здавалося,<br />
було б логічним у столиці СРСР акцентувати на сучасних творах, народжених<br />
у лоні соцреалізму. Проте такі були представлені лише комедією О. Корнійчука<br />
«В степах України». Решта — з української, російської і зарубіжної класики:<br />
«Украдене щастя» І. Франка, «Маруся Богуславка» і «Ой, не ходи, Грицю, та й<br />
на вечорниці» М. Старицького, «Суєта» І. Карпенка-Карого, «Остання жертва»<br />
О. Островського, «Багато галасу даремно» В. Шекспіра. Кволість практики<br />
соцреалізму була захована за ширмою «вічних» творів. Свідомо чи інтуїтивно<br />
Г. Нелідов, Антоніо — Є. Коханенко, Г. Нелідов, Боракіо — П. Шкрьоба, Конрад — Д. Іваній,<br />
Балтазар — Є. Ковальов, Геро — К. Осмяловська, О. Орловська, Беатріче — Н. Ужвій,<br />
П. Нятко, Бузина і Ломака — Д. Мілютенко, М. Панасьєв, І. Маркевич (зазначено склад<br />
1945 р., який порівняно з прем’єрою не зазнав істотних змін, лише Ю. Шумського замінив<br />
В. Добровольський, про що йтиметься пізніше).<br />
розділ другий УКРАЇНСЬКИЙ ТЕАТР 1910–1930-х: ВІД ІНТЕНЦІЙ МОДЕРНУ ДО УТВЕРДЖЕННЯ «СОЦІАЛІСТИЧНОГО РЕАЛІЗМУ»<br />
502<br />
анна липківська, ельвіра загурська В. ШЕКСПІР «БАГАТО ГАЛАСУ ДАРЕМНО»<br />
503