Повний текст - Інститут проблем сучасного мистецтва

з дня народження Шекспіра (відповідним Наказом Комітету у справах мистецтв
при РНК СРСР від 22 березня 1939 р.) та 325 років від дня його смерті 9 .
Звичайно, так само, як далеко не вся класична спадщина одержала «перепустку»
на радянський кін 10 , не всі твори Шекспіра були «освячені» благословенням
партійних цензорів. Скажімо, «Отелло» ще можна було інтерпретувати
як протест проти расової дискримінації, а «Ромео і Джульєтту» — як боротьбу
з феодальними забобонами, та лише через два-три десятиліття на сцені змогли
з’явитися «Гамлет», «Король Лір», «Ричард ІІІ» 11 .
Та найбільше тому настроєві, який мало транслювати радянське мистецтво,
відповідали шекспірівські комедії: «Комедії, комедії, комедії і комедії — вони
не сходили зі сцени, у них сучасне радянське суспільство намагалося побачити
відбиток своєї безхмарної життєрадісності, яка дивним чином контрастувала
із трагізмом реального життя» 12 . При цьому А. Бартошевич справедливо наголошує
такий нюанс: «Люди мистецтва розділяли з переважною більшістю народу
його соціальні ілюзії, його віру у велику утопію. Але класичні тексти, як ніщо
інше, давали митцям можливість вирватися з полону офіціозної міфології, чи
принаймні поєднати виконання соціального запиту з чесним служінням мистецтву.
Пушкін чи Шекспір надавали людям мистецтва свого роду естетичний
прихисток, можливість вдихнути повітря світової культури, повітря свободи» 13 .
Відтак «Приборкання норовливої» у Центральному театрі Червоної Армії (1935
р.), «Багато галасу даремно» у Театрі ім. Є. Вахтангова (1936 р.), «Дванадцята
ніч» у Ленінградському театрі комедії (1938 р.), «Як вам це сподобається»
у Московському театрі ім. М. Єрмолової (1940 р.) та ін. стали класикою російської
сцени ХХ ст., а, зокрема, «Багато галасу даремно» у Театрі ім. І. Франка 14
— сцени української.
9
Власне, в рамках саме цих заходів і вийшла у 1941 р. у Театрі ім. І. Франка прем’єра
«Багато галасу даремно».
10
«Звісно, не вся класика відповідала цілям ідеологів Ставили яскраві, блискучі,
світлі, оптимістичні, променисті комедії Лопе де Веги, але й думати не могли про
те, аби поставити трагічні, сповнені містицизму та католицької філософічності драми
Кальдерона», — зауважує А. Бартошевич.
11
Якимось неймовірним дивом у цьому сенсі виглядає «Макбет» В. Василька
у Сталінському драматичному театрі (1938 р.).
12
Бартошевич А. «Арденнский лес» в сталинской России…
13
Там само.
14
Постановник — В. Вільнер, режисер — М. Єрецький, художник — Б. Ердман, композитор
— К. Данькевич, у ролях: Дон Педро — О. Ватуля, Дон Жуан — П. Сергієнко, Клавдіо
— Є. Пономаренко, М. Піскун, Бенедикт — В. Добровольський, Леонато — М. Яковченко,
В. Шекспір «Багато галасу даремно». Київський академічний український драматичний театр
ім. І. Франка, 1941. Беатріче — Н. Ужвій, Геро — К. Осмяловська
Ледь вийшовши, ця вистава була включена до репертуару так званих звітних гастролей
у Москві в червні 1941 р. М. Захаревич з цього приводу пише: «Здавалося,
було б логічним у столиці СРСР акцентувати на сучасних творах, народжених
у лоні соцреалізму. Проте такі були представлені лише комедією О. Корнійчука
«В степах України». Решта — з української, російської і зарубіжної класики:
«Украдене щастя» І. Франка, «Маруся Богуславка» і «Ой, не ходи, Грицю, та й
на вечорниці» М. Старицького, «Суєта» І. Карпенка-Карого, «Остання жертва»
О. Островського, «Багато галасу даремно» В. Шекспіра. Кволість практики
соцреалізму була захована за ширмою «вічних» творів. Свідомо чи інтуїтивно
Г. Нелідов, Антоніо — Є. Коханенко, Г. Нелідов, Боракіо — П. Шкрьоба, Конрад — Д. Іваній,
Балтазар — Є. Ковальов, Геро — К. Осмяловська, О. Орловська, Беатріче — Н. Ужвій,
П. Нятко, Бузина і Ломака — Д. Мілютенко, М. Панасьєв, І. Маркевич (зазначено склад
1945 р., який порівняно з прем’єрою не зазнав істотних змін, лише Ю. Шумського замінив
В. Добровольський, про що йтиметься пізніше).
розділ другий УКРАЇНСЬКИЙ ТЕАТР 1910–1930-х: ВІД ІНТЕНЦІЙ МОДЕРНУ ДО УТВЕРДЖЕННЯ «СОЦІАЛІСТИЧНОГО РЕАЛІЗМУ»
502
анна липківська, ельвіра загурська В. ШЕКСПІР «БАГАТО ГАЛАСУ ДАРЕМНО»
503