Повний текст - Інститут проблем сучасного мистецтва

ром. Тобто «пряма мова» Голдена Колфілда (від його особи й ведеться оповідь
у романі) перетворена на оповідь уже Голдена сценічного (хіба що ретроспекцію
5 «переключено» у режим реального часу). Як і в житті, кожна подія в ній є
і зав’язкою, і розв’язкою водночас, і починається, власне, з життям, і з ним закінчується.
«Перекладаючи» суб’єктивну систему координат, задану в тексті
Селінджера, на «об’єктивно-відсторонену» театральну, де автор, ховається за
реп ліками персонажів, Ю. Іздрик зумів зберегти сповідальну інтонацію роману,
його настрій; особливий простір, в якому начебто нічого особливого не відбувається,
а насправді — відбувається все. Адже у таких, здається, незначних та неважливих
дрібницях, у буденних, «прохідних» моментах і спливає життя кожного
з нас. Ю. Іздрику вдалося адекватно перекласти його мовою драматургії,
а Г. Касьянову — втілити на сцені. У першу чергу — завдяки акторові Володимиру
Цивінському.
Власне сюжет — послідовність та детермінованість подій трьох днів життя
Голдена Колфілда — тут не надто й суттєвий. Так, подієвої канви роману дотримано:
герой, вигнаний зі школи за академічну неуспішність, наостанок свариться
з однокласником, їде додому, до Нью-Йорку, але, боячись зустрічі з батьками,
вдається до «дорослих» вчинків: оселяється в готелі, ходить по нічних барах,
замовляє «дівчину за викликом», ночує на Центральному вокзалі… Він намагається
знайти підтримку у давньої подруги та колишнього вчителя — але кожне
таке спілкування завершується конфліктом. І лише молодша сестричка Фібі є для
Голдена єдиною живою істотою, що може й жаліти, і захоплюватися, і «витверезити»
від божевільного, традиційно американського плану податися «на Дикий
Захід» і там почати нове життя…
Власне, крім Фібі, решта персонажів є у житті героя (а відтак і у виставі) доволі
випадковими «попутниками». Головне — сам Голден і його думки, сумніви,
вагання, пошуки відповіді… І думки ці — в нормальному сенсі банальні: вони про
те, чим є моє «Я» у світі, де в нім моє й лише моє місце — при тому, що створений
він без мене, за правилами, котрі мені не дуже подобаються, але де ж взяти інші..
Чи примириться Голден у майбутньому з нормативами й регламентаціями, які
встановлені не ним і скасуванню не підлягають, і, таким чином, поволі перетвориться
на людину «доброчесно-правильну», — або все ж збереже максималізм,
дещицю дитинства недоторканими й у дорослому житті Згадайте себе у шістнадцять,
порівняйте з собою тепер: у кожному бринить власна відповідь, з якою
ми найчастіше раді були б не погодитися…
5
У Селінджера герой, перебуваючи в санаторії, згадує «ту божевільну історію, що сталася
минулого Різдва»: після неї він «ледь не врізав дуба», довго хворів, а тепер проходить
курс лікування й сподівається невдовзі повернутися додому.
Дж. Селінджер «Над прірвою у житі». Чернігівський Молодіжний театр, 1994.
Вчитель — В. Банюк, Голден — В. Цивінський
Як грає ці шістнадцять В. Цивінський Він грає себе. Може й не нинішнього
(бо звідки ж тоді оте хитрувате око, ота підкреслена перебільшеність — наче
блискавичний, добрий і насмішкуватий погляд на себе збоку). Але — того
хлопчиська, який живе в ньому, який є мотором, сумлінням, джерелом неприємностей
і одкровень. Коли бачиш на сцені таку міру проживання й переживання,
безсило відступаєш, ніби перед тією водою, яку «зафіксувати» в нерухомості неможливо,
— вона ж бо кожної миті інша.
Органіка сценічного існування В. Цивінського — абсолютна. «Переграти»
його годі й пробувати. Цього не змогла зробити навіть надзвичайно жвава,
переконлива й старанна третьокласниця Маргарита Діргельова (Фібі), хоча
загальновідомо, що за еталон органічності, невимушеності, «справж ності»
на кону правлять саме діти. Але у виставі за Селінджером виникає цікавий
«перевертень»: Голден тут настільки «справжній», що його молодша сестричка
Фібі більше нагадує матір — дещо сувору, люблячу, але вимогливу виховательку
й покровительку. Може, тому й кидається до цієї дівчинки Голден
розділ четвертий УКРАЇНСЬКИЙ ТЕАТР 1990–2000-х: У ПОШУКАХ СУЧАСНОЇ МОДЕЛІ НАЦІОНАЛЬНОЇ КУЛЬТУРИ
854
анна липківська ДЖ. Д. СЕЛІНДЖЕР «НАД ПРІРВОЮ У ЖИТІ»
855