Повний текст - Інститут проблем сучасного мистецтва

Г. Клаус «День кохання, день свободи». Київський Молодий театр, 1997.
Хрістіана — О. Узлюк, Жорж — М. Боклан
страждання радикальними змінами поз, щоби набути естетично вибагливої, хоча
і вкрай лаконічної форми. Обличчя лишалися непорушними, від розпачу —
кам’яніли. Герої у танку «парувалися» виключно з речами, один із одним — ніколи.
Самотність — єдине, що робило їх нестерпно схожими. Речі постійно потрапляли
в епіцентр ними ж спричинених подій. Вином щедро «кропилася» підлога,
провіщаючи кривавий фінал; безкінечно варійовані маніпуляції з крихкою плоттю
сигарет викривали потаємні наміри курців; вицвілий килим, переживши любовні
здригання коханців, «принижувався» безчестям брутального поїдання на ньому
м’ясних консервів.
Предмети «з’ясовували» між собою стосунки як і герої вистави: стілець із табуретами,
численні фото (як правило уявні) з живописним зображенням Христа.
Драми речей у виставі Д. Лазорка могли тривати цілу виставу, як це випало ножу
— знаряддю «залагодження» колишнім в’язнем своїх любовних проблем. Але
у фіналі герой несподівано й рвучко вкорочував собі життя, перерізавши горло
«лезом» власної долоні.
Г. Клаус «День кохання, день свободи». Київський Молодий театр, 1997.
Жорж — М. Боклан, Хрістіана — О. Узлюк, Жанна — Г. Розстальна (на нижньому фото)
розділ четвертий УКРАЇНСЬКИЙ ТЕАТР 1990–2000-х: У ПОШУКАХ СУЧАСНОЇ МОДЕЛІ НАЦІОНАЛЬНОЇ КУЛЬТУРИ
880
наталя єрмакова Г. КЛАУС «ДЕНЬ КОХАННЯ, ДЕНЬ СВОБОДИ»
881