Повний текст - Інститут проблем сучасного мистецтва
Повний текст - Інститут проблем сучасного мистецтва
Повний текст - Інститут проблем сучасного мистецтва
You also want an ePaper? Increase the reach of your titles
YUMPU automatically turns print PDFs into web optimized ePapers that Google loves.
Карого. Отже, тепер « за сюжетними колізіями «Розбійників» <br />
вгадувалися сучасні революційні події: брат ішов на брата, як на фронтах громадянської<br />
війни» 2 . Маючи на меті ущільнити дію, постановник зробив у класичному<br />
оригіналі значні купюри: з другої дії — епізод в якому Шпігельберг хвалиться<br />
Рацману, своїми розбійничими нападами, розповідь Рацмана про «геройства»<br />
Карла Моора та окремі репліки про криваві злочинства розбійників; третя дія<br />
була вилучена повністю; з четвертої — перші чотири сцени, взявши до сценічної<br />
версії тільки п’яту — сцену розбійників біля замку Моорів 3 . Зробивши основними<br />
сцени в корчмі та в Богемських лісах постановник, водночас, розставив потрібні<br />
наголоси у масових сценах аби у виставі голосніше зазвучали ноти революційного<br />
протесту.<br />
В такий спосіб П. Саксаганський відмовився від традиції бачити у Шіллеровій<br />
п’єсі драму сильної особистості, натомість перетворивши її на епізод визвольної<br />
народної боротьби. Власне, «живі» масові сцени, яскрава й стильна масовка<br />
насамперед привернули увагу рецензентів вистави Народного театру. Зосібно<br />
І. Александровський завважував, що « режисеру вдалося створити з масових<br />
сцен живі та мальовничі групи, а з окремих персонажів цих груп — живих<br />
людей, сповнених своєрідної індивідуальності » 4 . Поряд оглядач газети<br />
«Последние новости» також відзначив вміння П. Саксаганського «створити<br />
ансамблеву стрункість у виконанні, вдихнути «душу живу» в масу, зробити її<br />
яскравою, красивою і сильною» 5 .<br />
Учасник спектаклю Б. Романицький — виконавець ролі Карла Моора — пізніше<br />
розповів, якими засобами постановник домігся зазначеного результату.<br />
Аби масовка в «Розбійниках» зажила повнокровним життям, перед кожним<br />
з учасників П. Саксаганський поставив індивідуальне завдання, з кожним працював<br />
особисто, уточнюючи його роль в загальній картині. Серйозну увагу він<br />
приділяв виконавцям епізодичних ролей, вимагаючи від них не менш філігранної<br />
гри, аніж від акторів, призначених на головні ролі. Докладені зусилля були відмічені<br />
зосібно І. Александровським: «Загальна постановка п’єси дуже старанна,<br />
вона робить честь режисерській передбачливості і режисерському піклуванню<br />
п. Саксаганського», — писав критик 6 .<br />
2<br />
Чечель Н. Українське театральне Відродження: Західна класика на українській сцені<br />
1920-х — 1930-х років (Проблеми трагедійної вистави). — К., 1993. — С. 24.<br />
3<br />
Там само.<br />
4<br />
Александровский И. Украинский театр // Театральная жизнь. — 1918. — № 29. —<br />
С. 11.<br />
5<br />
Последние новости. — Х., 1918. — № 24.<br />
6<br />
Александровский И. Украинский театр…<br />
Проте, яскраві масові сцени, детально<br />
розроблені постановником,<br />
не відміняли, але відтіняли центральне<br />
протистояння братів Моорів. Один<br />
його бік уособлював Карл — апологет<br />
сили і свободи, що не знає закону<br />
і влади. Б. Романицький всіляко підкреслював<br />
бунтарську особистість<br />
свого героя, водночас трохи ідеалізуючи<br />
Карла, комбінуючи в структурі<br />
образу виразні індивідуальні якості<br />
і узагальнені риси шляхетного розбійника<br />
з середньовічних легенд. Другий<br />
— Франц — злочинець, позбавлений<br />
честі та сумління. П. Саксаганський<br />
загострював негативні риси Франца,<br />
концентрував в цьому характері найгірші<br />
людські вади: злобу, підступне<br />
лицемірство, брехливість, нехтування<br />
синовнім і братнім обов’язком. Франц<br />
— П. Саксаганський здавався не лише<br />
Фрідріх Шіллер «Розбійники». Державний<br />
антиподом Карла, але уособленням тиранії.<br />
народний театр, 1918. Карл Моор — Б. Романицький<br />
Переосмислюючи образ самотнього бунтівника, П. Саксаганський оточує<br />
юного й палкого, беззавітно відданого спільній боротьбі Карла Моора —<br />
Б. Романицького не розбійниками-грабіжниками, але студентами-товаришами,<br />
які поділяють його революційні погляди. Розбійник Роллер у Шіллера вигукує:<br />
«Без Моора ми тіло без душі!». Саме ця фраза оприявнювала сенс стосунків<br />
Карла — Б. Романицького із розбійницькою ватагою. У виставі розглядалися моральні<br />
й духовні колізії не тільки Карла Моора, а й повсталої маси.<br />
Зерно образу Карла Саксаганський визначив словами Гіппократа з першого<br />
епіграфу п’єси Ф. Шиллера: «Чого не зцілюють ліки, зцілює залізо; чого не зцілює<br />
залізо, зцілює вогонь». Відтак надзавданням образу став не лише заклик<br />
до бунту, а й утвердження нової людяності, в основі якої — самозречення та служіння<br />
спільній справі. Проте максималіст Карл — Б. Романицький був водночас<br />
наділений здатністю до рефлексії. Характер поєднував у собі незламність і цілеспрямованість<br />
борця з роздумами та сумнівами інтелігента революційної епохи.<br />
Актор Л. Олесь писав у спогадах: «Ця постановка і режисерська робота П. К.<br />
Саксаганського над «Розбійниками» цікава не тільки з боку режисерської трак-<br />
розділ перший УКРАЇНСЬКИЙ ТЕАТР 1900-х НА ШЛЯХАХ ОНОВЛЕННЯ ПАРАДИГМИ «ПСИХОЛОГІЧНОГО РЕАЛІЗМУ»<br />
122<br />
юлія раєвська Ф. ШІЛЛЕР «РОЗБІЙНИКИ»<br />
123
Change language