Повний текст - Інститут проблем сучасного мистецтва

ся об’ємна панорама села: малесенькі хатки, в яких світилися віконця, а в однієї
навіть йшов дим з труби (актор, сидячи за лаштункам, палив цигарку), дерева,
вулиця, церковна дзвіниця 22 . Відданість селянина своїй власності мала читатися
у його нерозривному єднанні з індивідуалізованою хаткою-макетом. Гуртування
хаток на сходинах у сільради, їхня метушня перед приїздом Дударя метафорично
позначали станове розшарування села.
Драматургія кульмінаційних епізодів (збори сільської громади, змова куркулів,
заручини Півня з Паранькою тощо) розвивалася через переплетення
нюансованих зорового та музичного текстів. Кульмінаційна сцена сільського
сходу у другому акті в трактовці Л. Курбаса з побутового епізоду «піднімалася
до масштабів пристрасного народного форуму» 23 . На всіх шести планшетах
окремими живописними групами розташувалися учасники зборів. Голова сільради
Горох відкривав їх з особливою урочистістю, не виголошуючи, але виспівуючи
звичні фрази. Фольклорно узагальнена група незаможників разом із Дударем —
А. Бучмою випливала й підносилася над сценою, над головами настільки ж іконописних
куркулів на чолі з Чирвою — Й. Гірняком, який також співав пристрасну
арію-монолог. Вирування емоцій, розмежування в громаді передавалося сполохами
світла, які у точно заданому ритмі, «схрещуючись наче мечі», вихоплювали
із загальної композиції окрему фігуру в момент, коли вона брала слово 24 . Горох,
змахуючи рукою, ніби диригент оркестру (жест підхоплювався світлом прожектора),
«виймав» із різномастої селянської юрби чергову постать незгодного з політикою
партії у питанні хлібозаготівель. Мірою того, як куркулі зміцнювали свої
позиції, в оркестрі наростала пісня «Ой, наступала та чорна хмара».
Композиція сцени заручин Півня та Параньки мала нагадати глядачам «Тайну
вечерю» й водночас висловити іронічно-негативне ставлення режисера й театру
до дрібновласницьких інстинктів сільської буржуазії. … Куркулі святкували перемогу
над Дударем. Раблезіанський натюрморт весільного столу: «людоїдські»
поросята та пироги, величезні сулії з самогоном, над столом серед паперових
хмарин «літали» випечені з тіста купідончики, біля порталів височіли світильники
у вигляді пухлих баб з тіста зі свічниками в руках. Розгнуздане пияцтво та розпуста
весільних гостей розвінчували хазяїв-мироїдів, позбавляючи їх рештків людського.
Взявшись за руки, або поклавши їх один одному на плечі, гості «голосно,
потужно, спільно» 25 співали «Ревела буря…», являючи собою грізну, згуртовану
силу. Поряд метушився сільський фотограф, намагаючись зафіксувати урочис-
22
Черкашин Р. Лесь Курбас в Харькове… — С. 142.
23
Там само. — С. 141.
24
Там само.
25
Верхацький М. Скарби великого майстра. — С. 316.
тий момент заручин… Аж ось наступної миті планшети починали хилитися під
різними кутами, актори хиталися разом з ними, і виникало враження, що земля
тікала з-під куркульських ніг, погрожуючи скинути їх у прірву.
Відповідної масштабності набували у виставі її головні персонажі. Щоб досягти
потрібного результату, Л. Курбас, починаючи роботу на виставою, застерігає
акторів від «фальші»: «психологізму, індивідуальної емоційності, характеру» 26 .
Натомість режисер зосереджує увагу виконавців «на вусі і на жесті», основними
засобами показу персонажу визначає «вільний речитатив» та «рух взагалі» 27 .
В такий спосіб він не лише піднімає персонажів п’єси над масками «робітника»,
«се редняка», «куркуля», «незаможника», знайомими тогочасному глядачу з часів
агітаційного театру, а й надає їм розширених ментальних характеристик. Відтак,
у виставі діяли: патріарх села куркуль Чирва (Й. Гірняк) — « не просто
26
Курбас Л. Філософія театру. — С. 779.
27
Там само.
І. Микитенко «Диктатура». «Березіль», 1930.
Небаба — С. Федорцева, Дудар — А. Бучма
розділ другий УКРАЇНСЬКИЙ ТЕАТР 1910–1930-х: ВІД ІНТЕНЦІЙ МОДЕРНУ ДО УТВЕРДЖЕННЯ «СОЦІАЛІСТИЧНОГО РЕАЛІЗМУ»
386
марина гринишина І. МИКИТЕНКО «ДИКТАТУРА»
387