Повний текст - Інститут проблем сучасного мистецтва

Ю. Рибчинський «Біла ворона». Київський академічний український драматичний театр ім. І. Франка, 1991.
Н. Сумська — Жанна д’Арк, А. Хостікоєв — Жульєн (на фото ліворуч)
лені побіжно, режисер створює певні типи, актори грають їх легко й органічно,
змі нюючи маски залежно від сценічних обставин. Лише характер Жанни д’Арк
(Н. Сум ська) розгорнутий. Вона — душа, єдина жива істота на тому тлі. Їй акомпанує
наречений Жульєн — А. Хостікоєв (саме Хостікоєв, бо коли на сцену у цій
ролі виходить А. Тимошенко, образ Жульєна, його взаємовідносини з Жан ною,
та й сама Жанна Н. Сумської трактовані зовсім інакше. Граючи у парі з Тимо шенком,
актриса стриманіша і глибша, вона трагічно самотня, маючи такого партнера
— роково-сучасного чорного ворона, і це, мабуть, додає їй мужності і сили).
Коли на кону А. Хостікоєв, Жанна стає чарівною і збудливою, пристрасною і звабливою,
вразливою і ніжною. Вона втілює приреченість і нездоланність свободи.
А. Хостікоєв грає трагедію зради — страждання і каяття, трагедію нездійсненої
і недооціненої особистості. Максималістка Жанна — це дивовижний виняток.
Жульєн — відданий юрбі на заклання, як викуп. Гра Н. Сумської та А. Хостікоєва
вражає беззастережною емоційністю, пластичною та інтонаційною виразністю
і сприймається як сповідь.
Цинічно веселі ярмаркові епізоди, моторошно жорстокі сцени війни змінюються
у виставі щасливими заручинами Жанни і Жульєна, палкими пісенни ми
монологами Жанни, пронизливими вокальними номерами Жульєна, причому
Ю. Рибчинський
«Біла ворона».
Київський академічний
український
драматичний театр
ім. І. Франка, 1991.
Сцени з вистави
розділ четвертий УКРАЇНСЬКИЙ ТЕАТР 1990–2000-х: У ПОШУКАХ СУЧАСНОЇ МОДЕЛІ НАЦІОНАЛЬНОЇ КУЛЬТУРИ
828
наталія чечель Ю. РИБЧИНСЬКИЙ — Г. ТАТАРЧЕНКО «БІЛА ВОРОНА»
829