Повний текст - Інститут проблем сучасного мистецтва

дає віру в безсмертя і радість життя. Примушує сподіватися, що є смисл жити
і страждати». Або зовсім не «театрознавчий» відгук відомого російського критика
В. Максимової: «Для мене «Тев’є» більше, ніж вистава. Я давно не бачила
такого простого спектаклю, в якому стільки жалю і стільки гідності» 17 . Нарешті,
В. Гаєвський — один із найвдумливіших поціновувачів таланту С. Данченка — рецензію
на спектакль взагалі починає фразою: «Час від часу Сергій Данченко ставить
вистави, які перевертають душу. «Тев’є-Тевель» — одна з таких» 18 . Подібні
твердження не поодинокі й свідчать про особливий культурний статус вистави
С. Данченка.
Історія появи твору Шолом-Алейхема на кону театру ім. І. Франка почалася
за кілька літ до знайомства С. Данченка з п’єсою Г. Горіна. Режисер давно шукав
в Україні автора, здатного адаптувати для сцени прозу видатного єврейського
письменника. Керівника «франківців» могли надихнути на це театральні легенди
про знамениту виставу Л. Дубовика у Харківському театрі ім. Т. Шевченка
з М. Крушельницьким у головній ролі. Їх, у свою чергу, наснажувала робота
С. Міхоелса — митця, за виразом Л. Курбаса, дуже близького березільцям.
Врешті, С. Данченко зупинив увагу на п’єсі Г. Горіна. Її київський варіант відрізнявся
від «Поминальної молитви», поява якої на сценах театрів тоді ще Радянського
Союзу викликала справжню сенсацію.
Найбільш знаною була постановка М. Захарова, саме її найчастіше порівнювали
із «франківською». Не уникнув цього й В. Гаєвський, для якого «ленкомівська»
вистава була «казкою, єврейською «Турандот» (а можливо, і єврейською
«Малиновкою», лише із весіллям та погромом)», де «майже кожен виконавець
грає маску». Натомість київська вистава вражала, за його словами, граничною
достовірністю; а художнім шармом завдячувала «природному, проте вражаючому
нас перемиканні дії з пересічного в наснажений трагедійністю план».
В. Гаєвському робота М. Захарова навіювала цілком конкретні «естетичногеографічні»
асоціації, тоді як вистава С. Данченка та Д. Лідера була від цього
вільною, тут події розгорталися «посередині всесвіту» 19 .
Від першої хвилини на сцені, у зачарованому бездонному просторі сяяло стооке
небо. Власне, більше, ніж небо — грандіозна картина всесвіту, від якої перехоплювало
подих. Вона мала вихідну «точку» — свічку, маленьку, з кволим,
ледь тліючим вогником, що час від часу спалахував на самому краєчку сцени. За
нею йшла інша, трохи більша свічка. Потім ще і ще одна. Набираючи зріст і ви-
17
Гайдабура В. У трьохсотий раз — «Тев’є-Тевель» // «… І сто лицарів довкола велетенського
столу». — К., 2007. — С. 198.
18
Гаевский В. Разговоры с небом // Московский наблюдатель. — 1992. — № 11/12.
19
Там само.
Г. Горін (за Шолом-Алейхемом) «Тевьє — Тевель».
Київський академічний український драматичний театр ім. І. Франка, 1989.
Перчик — О. Ступка, Тев’є — Б. Ступка
соту, вони тягнулися уздовж порталу до куліс, піднімалися ними вгору, до задника,
вливаючись у широкий зоряний світ. Художник передбачив такий ритм
їхніх співставлень, щоби, спостерігаючи за рухом свічок, погляд глядача не проривався
до зірок напряму, «втручаючись» у світлові плани сцени, а вільно і легко
летів у космічні надра, описуючи граціозну дугу. Це було дуже важливо, адже
саме шляхом, прокладеним світлом, рухатимуться вглиб кону герої з такими самими
свічками, йтимуть до міріад інших вогників, щоби злитися з ними назавжди.
Стрімкий рух від свічки до зірки, від нижчої до найвищої точки охоплював всю
сцену, об’єднував простір у єдине середовище. Бездоганний ритм переходів змушував
погляд тягнутися в глиб кону, де він танув вже в якихось інших вимірах. Це
відчуття постановники вміло загострювали.
…Тихо й врочисто піднімався від підлоги до колосників глечик із молоком. Він
губився у вишині, вочевидь, вливаючись у Чумацький Шлях, у простір «блукаючих
зірок». Здіймання глечика вгору візуально наголошувало розгін свічок до зірок,
і картина всесвіту «зрушувала» з місця. Спіраль, зачата світловою дугою,
розділ другий УКРАЇНСЬКИЙ ТЕАТР 1910–1930-х: ВІД ІНТЕНЦІЙ МОДЕРНУ ДО УТВЕРДЖЕННЯ «СОЦІАЛІСТИЧНОГО РЕАЛІЗМУ»
486
наталя єрмакова ШОЛОМ-АЛЕЙХЕМ «ТЕВЬЄ-МОЛОЧНИК»
487