Повний текст - Інститут проблем сучасного мистецтва

В. ШЕКСПІР «БАГАТО ГАЛАСУ ДАРЕМНО»
Київський академічний український драматичний театр
ім. І. Франка (1941)
Відомості про перші шекспірівські спектаклі в Україні сягають
початку XIX ст., «проте говорити про повноцінне сценічне
втілення творів Шекспіра у той час не можна, бо професіональний
театр тоді лише зароджувався» 1 .
На початку ХХ ст. (через відомі соціально-політичні причини)
і згодом, у перші роки Радянської влади, коли класика
могла потрапити на кін лише у переробленому, вульгарносоціологізованому
вигляді, Шекспір фактично не був представлений
у театрах України 2 .
«Крига скресла» лише у середині 1930-х рр. Як зазначає
І. Ваніна, «за період з 1936 по 1941 р. на сцені 13 колективів
було здійснено 15 постановок 8 п’єс Шекспіра» 3 .
Процеси, що відбувалися на українській сцені, цілком
відповідали загальносоюзним тенденціям, провідною з яких
стала переорієнтація всієї радянської ідеологічної машини
(і театру як його складової) із заперечення чи перелицьовування
класики відповідно до вимог моменту на «наслідування
кращим гуманістичним традиціям», втіленим у ній.
Витоки цієї трансформації зрозумілі: крах ідеї швидкої
«світової революції», суспільні процеси всередині самого
СРСР (передусім, штучний голод 1932–33 рр., колективізація,
індустріалізація, початок політичних репресій, які згодом
виллються у «великий терор») змусили очільників дер-
1
Ваніна І. Українська шекспіріана: До історії втілення п’єс
Шекспіра на українській сцені. — С. 3.
2
Виняток — дві Курбасові версії «Макбета» (1920 та 1924 рр.)
та «Сон літньої ночі» Г. Юри (1927 р.).
3
Ваніна І. Українська шекспіріана… — С. 43–44.
жави відмовитися від концепції «разрушим до основанья, а затем…», замінивши
її концепцією природного «випливання» соціалізму з попередніх фаз розвитку
цивілізації, за допомогою чого режим отримав ніби історичну легітимізацію та,
водночас, міг істотно покращити свій імідж серед «капіталістичного оточення»,
з існуванням якого треба було миритися. «На противагу авангардному антитрадиціоналізму
20-х років, теоретики та художники хочуть бачити у радянському
мистецтві законного спадкоємця світової культури і насамперед культури
Відродження, причому, що важливо, Відродження, котре тлумачилося в старому
доброму дусі минулого століття, як безхмарний сяючий ранок людства» 4 , —
слушно зазначає з цього приводу А. Бартошевич.
Отже, був сформований та теоретично обґрунтований «єдиний і непохитний»
творчий метод «соціалістичного реалізму» як закономірне продовження
реалізму «критичного». Коли ж йдеться про театр, то на кін почала потрапляти
класична спадщина, попередньо «протестована» на хоча б формальну, зовнішню
відповідність засадам панівної ідеології. Як пафосно твердить М. Морозов, «наближався
час глибоких за змістом та яскравих за формою радянських шекспірівських
вистав. Час цей настав разом із подоланням бездушного формалізму та поверхневого
вульгарного соціологізування, разом із розвитком соціалістичного
реалізму. У тридцяті роки Шекспір набуває у Радянському Союзі величезної всенародної
популярності» 5 .
Справді, Шекспір (звичайно, «витлумачений у дусі «історичного оптимізму» 6 )
практично одразу був вміщений до пантеону «нових-старих» класиків. Відбулося
це швидко і масовано (що за тоталітарних часів, ясна річ, неможливо без прямої
вказівки «згори»): 1934 р. при Всеросійському театральному товаристві був створений
спеціальний Кабінет Шекспіра, котрий «обслуговував усними та письмовими
консультаціями театральних робітників» 7 і надалі проводив щорічні шекспірівські
конференції у різних куточках СРСР (1935 р. конференція мала промовисту
назву «Шекспірівська спадщина — пролетаріату»). Матеріали цих конференцій
друкували у збірках «Шекспірівські читання». У 1930-ті стали виходити численні
видання творів Шекспіра, на середину 1950-х рр. число примірників видань шекспірівських
п’єс перевищило півтора мільйони 8 . Активно відзначалися 375 років
4
Бартошевич А. «Арденнский лес» в сталинской России: Комедии Шекспира в советском
театре тридцатых годов» / http://www.tnu.in.ua/study/books.phpdo=file&id=1667.
5
Морозов М. Шекспир на советской сцене // Морозов М. М. Избр. статьи и переводы.
— М., 1954. — С. 36.
6
Бартошевич А. «Арденнский лес» в Сталинской России…
7
Морозов М. Шекспир на советской сцене… — С. 38.
8
Там само. — С. 38.
розділ другий УКРАЇНСЬКИЙ ТЕАТР 1910–1930-х: ВІД ІНТЕНЦІЙ МОДЕРНУ ДО УТВЕРДЖЕННЯ «СОЦІАЛІСТИЧНОГО РЕАЛІЗМУ»
500
анна липківська, ельвіра загурська В. ШЕКСПІР «БАГАТО ГАЛАСУ ДАРЕМНО»
501