Повний текст - Інститут проблем сучасного мистецтва

та знайомих ще задовго до того, як пощастило подивитись виставу. Я ще не знала,
що саме почалося, але блиск очей та збентеженість облич в самому факті початку
сумнівів не викликали» 2 . Піднесений загальний настрій відзначає і критик
С. Васильєв: «Разом із по-справжньому жертовними на прем’єрі зусиллями виконавців
диво «Моменту» творила й публіка, апріорно настроєна на ейфорію.
«Момент» зразка грудня 1988 р. — унікальний конгломерат струменів і еманацій
усіх його учасників, не в останню чергу й глядачів. Не задумана, певен, режисером
як суспільна акція, вистава, попри його волю, набула суспільної аури» 3 .
За офіційними даними, прем’єра вистави відбулася 1 лютого 1989 р. 4 Але С. Васильєв
згадує, що саме «крижаного грудневого вечора» 1988 р. відбувся, за його
визначенням, «конфіденційний (себто напівлегальний — А. Л.) перегляд», коли
«запалили тендітні свічки, вручили ладанку з портретом опального класика (втім,
тоді ще не класика, а просто відомого, популярного ще до часів загального «манкуртизування»
народу літератора, а згодом — «відщепенця», «зрадника», «оскаженілого
буржуазного націоналіста»), поставили гримом крапку біля скроні, ніби
посвятили тебе в члени таємного, але благородного товариства, і почали розмовляти
з тобою по-людяному, без набридлих пафосу і повчання, як у компанії друзів,
сповідально, але водночас сердечно, розраховуючи й на твою власну сповідь.
І тепло від цього стало, хоча й розповідали тобі про сумне — принижену, спаплюжену,
зґвалтовану душу твого народу, отруєну, заморожену, вбиту її мелодію» 5 .
За драматургічну основу вистави були взяті ранні оповідання Володимира
Винниченка: «Малорос–європеєць», «Голод», «Момент», «Суд», «Поміркований
та Щирий». Таким чином сталося повернення на «франківську» сцену (бодай і в
камерному форматі), а разом з тим — і на вітчизняну сцену загалом імені та творів
одного з найрепертуарніших драматургів першої третини ХХ ст., відлученого від
неї на 60 років. Слід зауважити знаковий характер цього повернення саме для театру
ім. І. Франка — адже першою постановкою, яка ознаменувала створення колективу
у 1920 р., став «Гріх» В. Винниченка, а протягом 1920–21 рр. тут загалом
було втілено аж сім п’єс цього автора (причому всі — Г. Юрою як режисером).
Однак, ексклюзивність вистави А. Жолдака полягає у тому, що режисер (він
же ав тор інсценізації) звернувся не до драматургії В. Винниченка, а до його прози,
яка завж ди для української сцени перебувала у «затінку» його п’єс. Отже,
«Момент» став у цьому сенсі рідкісним прецедентом — якщо драми В. Винниченка,
2
Рукопис. — З особистого архіву Г. Шерман.
3
Васильєв С. «Момент» — урок чи символ Прем’єрні враження, прокоментовані через
рік // Укр. театр. — 1990. — № 1. — С. 9.
4
Див. Коломієць Р. Франківці. — С. 294.
5
Васильєв С. «Момент» — урок чи символ… — С. 9.
починаючи з 1990 р., знову активно пройшли
сценами театрів України (у Києві,
Льво ві, Дніпропетровську, Харкові,
Тер но полі, Херсоні та ін.; особливо
популярними стали «Гріх», «Брехня»
та «Закон»), то його прозу було втілено
лише на «малій» сцені «Березіль»
Харківського те ат ру ім. Т. Шевченка 6
та самим Жол да ком у його наступній,
підвально-напів легальній виставі
«О-о-и!» 7 , показаній лічені рази нечисленній
публіці.
Як би там не було, але, за справедливим
зауваженням Н. Корнієнко, «молодому
режисерові допоміг той факт,
що українська культура (очевидно, мається
на увазі сучасний етап — А. Л.)
поки що не знала стереотипів прочитання
Винниченка. Тлумачити можна
було вільно і пристрасно» 8 .
Утім, режисерське тлумачення простяглося
далі за власне тексти В. Вин-
український драматичний театр ім. І. Франка, 1989.
В. Винниченко «Момент». Київський академічний
ниченка: виставі передували два прологи
— перший був її «камертоном»
Дуринда — Б. Бенюк, Самоцвіт — В. Цимбаліст
щодо способу акторського існування, другий задавав кут зору, так би мовити,
у змістовно-ідейному сенсі.
Після згадуваного вже «пра-прологу» (всіх, хто прийшов на виставу, зустрічали
актори і кожному гримом ставили позначку на чолі — це давало відчуття
релігійного обряду, начебто театр знов повертався з паперті до храму) виконавці
на очах глядачів проводили своєрідний тренаж, який, з одного боку, занурював
6
Інші новели В. Винниченка — більш лірично-«атмосферні» у порівнянні з відібраними
Жолдаком для «Моменту» — у постановці С. Бережка та С. Пасічника під назвою
«Таємниця» мали успіх у публіки та у фахівців і були представлені на театральних фестивалях
(зокрема, на «Херсонеських іграх» у Севастополі).
7
Для назви вистави, у якій було використано фрагменти Винниченкової «Сонячної машини»,
використано голосні літери зі слова «Чорнобиль».
8
Корнієнко H. М. Український театр у переддень Третього тисячоліття. Пошук: Картини
світу. Цінні сни орієнтації. Мова. Прогноз. — К., 2000. — С. 44.
розділ третій УКРАЇНСЬКИЙ ТЕАТР 1940–1980-х: ВІД УТВЕРДЖЕННЯ ДО КРИЗИ «СОЦІАЛІСТИЧНОГО РЕАЛІЗМУ»
782
анна липківська В. ВИННИЧЕНКО «МОМЕНТ»
783