Повний текст - Інститут проблем сучасного мистецтва

Оформлення доручили художникові Вадиму Меллеру. Як свідчить учень
Л. Курбаса, режисер Василь Степанович Василько, «спочатку повинні були шити
спеціальні костюми для «Макбета» (та дуже складну, цікаву конструкцію), — нема
грошей, вирішили костюми взяти у Соловцовському, а конструкцію спростити
до мінімуму. Виявилося, що у Соловцовському театрі костюми занадто натуралістичні.
Вирішено — шити спецодяг та надати кожній дійовій особі якісь відмінності».
Цей абзац закінчується у В. Василька реплікою: «Свобода творчості
та каса театру!!!» 13 . Звичайно, залежність експериментів театру від вмісту каси
у ті роки була залізною, і Л. Курбас, читаючи судження критиків про шекспірівську
простоту оформлення «Макбета», міг тільки гірко посміхатися.
Але якщо окремі деталі вистави були під впливом стихії випадковостей, то зміст
її було продумано цілком послідовно. Тут Л. Курбас, як свідчить В. Василько, чудово
розумів складність ситуації: «Страшно! Ризикована вистава — академічна
п’єса та неакадемічний підхід до неї — боюся!». У повідомленні для преси, на відміну
від колишніх переробок, театр висував у «Макбеті» ідею «режисерського
трактування» як засобу оновлення Шекспіра.
По суті, спроби сучасного прочитання Шекспіра у Росії були пов’язані
з «Гамлетом» К. Станіславського — Г. Крега (1911 р.). «Палац уявляється мені
цілим світом брехні, підступності, порочності, словом, як у нашому великому
світі. Як Христос прийшов очистити світ, так Гамлет пройшовся по усіх залах
палацу й звільнив їх від накопиченої у них гидоти », — так пояснював
Станіславський акторам задум вистави. В. Немирович-Данченко занепокоївся
різкістю повороту Шекспіра до сучасності: «Побоююсь ідеології: Гамлет —
Христос Це може підняти, захопити актора, але й заплутати. Боюся, що,
можливо, це буде сучасна ідеологія» 14 . В. Немирович-Данченко вважав більш доцільним
шукати сучасне не у відкритій модернізації Шекспіра, а в тому, що буде
просвічувати крізь історично точний одяг «Гамлета».
У пореволюційні роки шекспірівські вистави радянського театру розвивалися
у двох напрямках: підкреслено різкого осучаснення Шекспіра чи проявлення
внутрішнього смислу його п’єс без помітної модернізації. Обидва шляхи мали
право на існування, все залежало від художньої переконливості результатів.
Видовищно виразний «Макбет» у «Театрі трагедії» на сцені цирку Чінізеллі
(Петроград, 1918) був сучасним через пристрасне заперечення кривавих злочинів
монархії, зображення її жорстокості, але текст п’єси залишився без змін.
Камерний театр у «Ромео і Джульєтті» (1921) показав «вільну інтерпретацію»
Шекспіра. Поєднання із сучасністю народжувало тут форму «любовно-
13
Василько В. Щоденники // ДМТМКМ. — Фонд В. Василька. — Од. зб. № 10374.
14
Строева М. Режиссерские искания Станиславского (1898–1917). — М., 1973. — C. 273.
В. Шекспір «Макбет». Мистецьке об’єднання «Березіль», 1924. Сцена з вистави
трагічного скетчу» — О. Таїрову здавалося, що вірити у серйозність побутових
перешкод для героїв Шекспіра глядач уже не може.
До відвертого сучасного прочитання Шекспіра тяжів у ті роки і Вс. Мейєрхольд,
на початку 1921 р. він збирався ставити «Гамлета» у новому перекладі й розгорнути
сцени гробарів як політичний огляд. План не було здійснено, але спрямованість
його — показова 15 .
Важливим для широкого розуміння проблеми «Шекспір і сучасність» є також
і нездійснений задум Б. Брехта. У Мюнхенському Камерному театрі молодий режисер
у сезон 1923/1924 рр. збирався показати незвичайну виставу: «Ми поставимо
нового «Макбета». Він та його дружина просто занепалі, зубожілі, провінційні
шляхтичі. Замок напівзруйнований, у всьому убогість. Але тим більша претензійна
зарозумілість, непомірна чванливість». Брехт передбачав віддати роль
Макбета відомому конферансьє, а леді Макбет — молоденькій акторці на ролі
15
Василько В. Щоденники // ДМТМКМ. — Фонд В. Василька. — Од. зб. № 10374.
розділ другий УКРАЇНСЬКИЙ ТЕАТР 1910–1930-х: ВІД ІНТЕНЦІЙ МОДЕРНУ ДО УТВЕРДЖЕННЯ «СОЦІАЛІСТИЧНОГО РЕАЛІЗМУ»
184
наталія кузякіна, наталя єрмакова В. ШЕКСПІР «МАКБЕТ»
185