Повний текст - Інститут проблем сучасного мистецтва

пластично вишукану. Однак задум Л. Курбаса не здійснився повністю — театр
не мав часу на репетиції. Оголошуючи про початок безпосередньої роботи над
«Макбетом», Л. Курбас писав акторам: «П’єса йде з 4–5 репетицій, постановка
трішки замислувата, і виключно від того, наскільки буде активним відношення тт.
акторів до праці, залежить, чи піде вона за два тижні чи, може, за місяць. Коли
ж за місяць, то останній тиждень прийдеться репетирувати в голоді Хто
розуміє весь жах такої гри слів «Шекспір, перший раз — «Макбет» — з 3–5 репетицій»,
той не пожаліє поту і однієї-двох безсонних ночей для добра великої
нашої справи. Закликаю до найбільшої енергії, підйому, твердості. Всі за всіх! Все
за виставу!» 7 .
Короткі терміни випуску не дозволяли режисерові більш серйозно зайнятися
шліфуванням ритму для створення єдності «слово-жест». До того ж, «Макбет»
грали у старовинному, не розрахованому на театр, перекладі П. Куліша. І хоча
на афіші уточнювалось — переклад «виправлено Курбасом» — справі, це не дуже
допомагало, вірші були важкі, незграбні, про їхню ритмічну рухливість не варто
було й говорити. Нарешті, музичне оформлення вистави (музика Е. Гріга, яку виконували
на роялі) було бідним.
В результаті вистава народилась у формах доволі традиційних для Шекспіра
на сцені зламу століть. Із Києва було привезено костюми, що приблизно відповідали
«Макбету», споруджена декорація з трьома арками, з окремими завісами
в кожній із арок, що давало можливість швидко змінювати місце дії. Всю бутафорію
актори виготовили власноруч.
Ідейне трактування «Макбета» орієнтувалося на суголосність із духом радянського
часу, але без порушення шекспірівського тексту. Падіння сильної особистості
у боротьбі за державну владу, злочинність влади, що базується на злочинах,
— ці думки були зрозумілі тогочасному глядачу. В акторських роботах,
вочевидь, зберігалась деяка романтизація, вистава була емоційною та рухливою.
Дехто з критиків виокремлював дуже чітко відпрацьовані, пластично виразні сцени
з відьмами (В. Чистякова, Р. Нещадименко, В. Онацька, Є. Грай — Геката),
а також виконавців головних ролей (Л. Курбас — Макбет, Л. Гаккебуш — леді
Макбет) 8 . Цікаво зауважити, що вже у цій виставі зароджуються елементи різких,
експресивних характеристик, спрямованих проти романтизації образів
Шекспіра. Зокрема, леді Макбет — Л. Гаккебуш, як демонструють малюнки
І. Кулика та Я. Струхманчука, зроблені 1920 року, шукала у своїй героїні риси
підкресленої суворості, жорстокості, некрасивості.
7
ДМТМКМ України. — Фонд Л. Курбаса. — Од. зб. № 56467.
8
Слісаренко О. «Макбет» Шекспіра на українській сцені // Вісті. — К., 1920. —
27 серп.
В. Шекспір «Макбет». Кийдрамте, 1920.
Леді Макбет — Л. Гаккебуш (малюнок І. Куліка (ліворуч) і замальовка Я. Струхманчука (праворуч))
«Макбет» показали 20 серпня 1920 р., він мав успіх у глядачів Білої Церкви,
Умані. Якщо розглядати цю виставу як іспит на самовідданість у мистецтві, то театр
його витримав. Але сам Л. Курбас залишився незадоволеним. Із притаманним
йому максималізмом вже через кілька місяців він назве «Макбета» «розсудочним»
і навіть скористається словом «провал», узявши його у лапки. Л. Курбасу
здавалося, що вистава не досягла потрібної йому мети не тому, що засоби та умови
роботи явно не відповідали серйозності завдання, а тому, думав він, що мета
була неправильно визначена. Поетичному тексту Шекспіра ще не знаходили образних
еквівалентів на сцені, тим не менш, смисл поетичного слова має бути переведеним
у виключно театральний план, — так вважає Л. Курбас. «Шекспір-поет
втратить і пропаде (ритміка вірша, вичерпно досконала ритміка дії і почувань),
коли його грати як «театр», де слова вишиті на канві акторсько-режисерської
ритміки дії і почувань.
Шекспір-театр втратить і пропаде, коли будувати постановку на досконалій
в літературному відношенні ритміці його вірша, дії, образів, почувань. Це
розділ другий УКРАЇНСЬКИЙ ТЕАТР 1910–1930-х: ВІД ІНТЕНЦІЙ МОДЕРНУ ДО УТВЕРДЖЕННЯ «СОЦІАЛІСТИЧНОГО РЕАЛІЗМУ»
180
наталія кузякіна, наталя єрмакова В. ШЕКСПІР «МАКБЕТ»
181