Повний текст - Інститут проблем сучасного мистецтва

політично гострі репліки не перекручуючи тексту, режисер деяким місцям
надав іронічне тлумачення (єзуїти, присяга вояків, таїнство коронування)» 17 .
Текст інтермедій належав акторові С. Бондарчуку і торкався найрізноманітніших
проблем — від політики до справ усередині театру.
Оголюючи рух думки у виставі, режисер свідомо обмежив емоційні можливості
та сценічний шарм І. Мар’яненка (Макбет), С. Карагальського (Банко)
і Л. Гаккебуш (леді Макбет). На противагу їм був висунутий емоційно рухливий
А. Бучма — виконавець ролей воротаря-блазня та єпископа у фінальній пантомімі.
Таким чином, емоційна складова вистави пов’язувалась з її оціночними, а не
психологічно-зображальними категоріями. Формою театральної оцінки ставали
засоби політичного фарсу.
Вже перша сцена з відьмами, які тримали у руках панікадила, надавала усьому,
що зображали на кону, саркастичний відтінок. Він посилювався у другій сцені
— «Поле» (табір під Форресом), в якій Дункан, за словами В. Василька, був змальований
«як гротескова фігура». Нова картина — «Провалля», поява Макбета
і Банко, відьми — на станку за ними. Світло з боків, знизу та ззаду відьом, їхні
тіні величезні і падають на бокові ложі бельетажу. Банко і Макбет розмовляють
із тінями, відьом їм не видно.
Макбет поставав перед глядачем людиною суворою, елементарних спонукань,
у ньому превалювала прямолінійна жорстокість. Він не виглядав ані величним,
ані значущим, хоча імпозантна фігура І. Мар’яненка, благородний тембр його
сильного баритону часом привертали симпатії. Сумніви, муки розтривоженого
сумління були у тана проявами страху, глибинні почуття залишалися для нього
недосяжними.
Після картини «Провалля» відбувалась перша пантоміма. Відлетів плакат
«Провалля», а за ним, виявляється, на станку стоїть чорт із вилами, а з боків
— двоє чортенят із похнюпленими головами. Чорт погрожує кулаком, розвертається
— і вже він у вигляді католицького священика чи єзуїта, а чортенята —
кардинали. Грає орган…
П’ята сцена — «Замок Макбета». Леді Макбет виглядала ще суворішою, ніж її
чоловік. Усе честолюбство, яке зазвичай жінки вміщують у демонстрацію краси,
багатства, щастя, у цієї пішло в жадобу влади. Навіть до чоловіка у неї не збереглося
жодних почуттів (а, можливо, й ніколи не було), він тільки дратував її
своїм боягузтвом. Висока, некрасива, з різкими рисами обличчя, з експресивною
пластикою, вона любила себе і владу для себе.
Леді читала листа від Макбета і пишалась чоловіком, поступово голос її починав
дзвеніти, коли вона виголошувала слова про велич, яка мала їй належати за
17
Туркельтауб І. «Леді Макбет» // Вісті. — Х., 1924. — 30 трав.
В. Шекспір «Макбет».
Мистецьке об’єднання «Березіль», 1924.
Макбет — І. Мар’яненко, леді Макбет — Л. Гаккебуш,
Блазень — А. Бучма
розділ другий УКРАЇНСЬКИЙ ТЕАТР 1910–1930-х: ВІД ІНТЕНЦІЙ МОДЕРНУ ДО УТВЕРДЖЕННЯ «СОЦІАЛІСТИЧНОГО РЕАЛІЗМУ»
188
наталія кузякіна, наталя єрмакова В. ШЕКСПІР «МАКБЕТ»
189