Повний текст - Інститут проблем сучасного мистецтва

Руки падають, вибух відчаю, здавалося, забрав рештки сил леді. Довге чорне
волосся майже закрило її постать і частину обличчя, визирає тільки одне око,
що напружено горить на обличчі. Ніби тяжкохвора, леді присідає на край лави,
хапається за серце. Злякалась нового видіння, підвелася, впала, благально піднесла
руку — не треба! Знову підвелася, повільно відступає, начебто тримаючи
в одній руці світильник, а іншою все погрожує комусь. І шепоче, заколисуючи
себе: «Пішли, пішли, пішли… У ліжко, у ліжко, у ліжко…». Йде 19 .
Хвороба знімала з душі леді Макбет залізний панцир властолюбства, вона була
несподіваною — контрастна біла пляма на чорно-сірому тлі вистави. Водночас
саме ця сцена, в якій Гаккебуш грала глибоко та драматично, була найближчою
до традиційної трагедійної вистави.
Співпереживання, яке народжувалося завдяки сильному виконанню сцени
марення та емоційності останніх сцен Макбета — І. Мар’яненка, режисер прибирав
у фіналі — він жадав привести глядачів до тверезого судження про механіку
здобуття необмежених прав і духовного зубожіння людини «при владі». Тому
виникала ще одна пантоміма — фінал вистави.
Після вбивства Макбета усі вітали нового короля Малькольма. З’являвся
А. Бучма в образі єпископа, високий, на котурнах, що ховалися під білою сутаною,
у золотій тіарі. На обличчі єпископа залишався грим блазня, викривлений
широчезний рот саркастично посміхався. Грав орган. А. Бучма — Єпископ зі словами
«Нема влади іншої, як від Бога» коронував Малькольма. Той відходив у бік,
його вбивав інший претендент, підходив до єпископа і з тими же словами «Нема
влади…» коронувався. А потім і його відштовхував новий претендент, що жадав
влади, також коронувався — й після цього вистава завершувалась.
В. Василько наступного дня по прем’єрі занотував у щоденнику: «Фінал п’ятої
дії, де Л. Курбас перевернув до гори дригом всю трагедію «Макбет», «Чехарда
королів» та вінчання їх на царство — це бомба, яка із таким тріском вибухнула
серед публіки, що і на другий, і на третій день Київ волав «ґвалт!». Курбас
виявив себе видатним майстром Мар’яненко (Макбет), Гаккебуш (леді),
Бучма (воротар) — так звані серед нас «старі актори» показали себе такими
майстрами, що довго і довго ще молоді треба працювати над собою, щоб явити
на сцені таке майстерство» 20 .
Згідно із заведеним у «Березолі» звичаєм на виставі «Макбет» глядачам було
двічі роздано анкети: на прем’єрі — 2 квітня і на черговій виставі — 14 листопада
1924 р. Анкети зафіксували передусім граничну полярність ставлень
до «Березоля» та до конкретної вистави — від цілковитої підтримки до катего-
19
Зі спогадів Н. Титаренко. — Рукопис.
20
Василько В. Щоденники // ДМТМКМ. — Фонд В. Василька. — Од. зб. № 10374.
В. Шекспір «Макбет». Мистецьке об’єднання «Березіль», 1924. Сцени з вистави
розділ другий УКРАЇНСЬКИЙ ТЕАТР 1910–1930-х: ВІД ІНТЕНЦІЙ МОДЕРНУ ДО УТВЕРДЖЕННЯ «СОЦІАЛІСТИЧНОГО РЕАЛІЗМУ»
192
наталія кузякіна, наталя єрмакова В. ШЕКСПІР «МАКБЕТ»
193