нагороди за кращі жіночі ролі на IV Всеукраїнському фестивалі жіночої творчості ім. М. Заньковецької, який проходив у 2007 р. у Ніжині 40 . Проте суспільний резонанс цих постановок не міг «перекрити» легенди, на яку перетворилося «заньківчанське» сценічне «першоджерело», де відбилися найприкметніші ознаки і театру, і суспільного запиту історичної доби. А. ЧЕХОВ «ЧАЙКА» Львівський академічний український драматичний театр ім. М. Заньковецької (1970) «П’ять пудів кохання» — Київський академічний театр російської драми ім. Лесі Українки (1993) Е. ЗАГУРСЬКА 40 Пуляєва Л. «Сестри Річинські» збирають урожай нагород // Високий замок. — 2007. — № 205. Комедія А. Чехова «Чайка» вперше була надрукована у часописі «Русская мысль» за 1896 р. Її прем’єра відбулась у санктпетербурзькому Александринському театрі 17 жовт ня того ж року. Менше ніж за місяць (12 листопада) «Чайка» вийшла на київський кін — у театрі Н. Соловцова. Подальший шлях чеховської комедії на теренах театру в Україні переважно пов’язуватиметься з російськомовною сценою. Україномовні версії були нечисленними, до того ж жодна з них не стала окрасою репертуару того чи іншого сценічного колективу. Ось так і постановка чеховської «Чайки» 1970 р. не є показовою для Львівського театру імені М. Заньковецької. Вона стоїть мовби осібно, не стикаючись ні з традиціями колективу, ані зі спрямуванням пошуків, експериментів, що намітилися наприкінці 1960-х. Але обійти увагою спектакль не можна, адже на українському кону це, мабуть, була перша спроба нового, <strong>сучасного</strong> прочитання Чехова. Оскільки російську класику не так вже часто ставлять на українській сцені, тим паче варто уважно розібратися у такому оригінальному, талановитому, але, на жаль, непереконливому експерименті… В цій виставі холодно, незатишно, порожньо. Предметів, речей у ньому дуже небагато. А якщо і є, то кожна лава, кожний стілець сам по собі. Наче не помічаючи нікого навколо, живуть у виставі й люди. Вони блукають простором сцени, не випромінюючи світла, тепла, індиферентні, байдужі. В такий спосіб прочитана і поставлена чеховська «Чайка» режисером В. Опанасенком. Режисерське рішення втілене у спектаклі чітко і послідовно. Однак, чи пішло воно на користь п’єсі… георгій коваленко, марина гринишина А. ЧЕХОВ «ЧАЙКА» 675
дивідуальності — до таланту Аркадіної режисер ставиться так само скептично, як і до таланту Заречної, — але різне ставлення до життя. Ніна вперто чекає, коли життя розістеле перед нею яскравий килим. Аркадіна — Л. Каганова з тих, хто цей килим завойовує по міліметру. Важко сказати, що привело Аркадіну на сцену. Можливо, та сама мрія про блискучу колісницю. Однак вона вчасно зрозуміла, що за колісницю треба платити. А керувати нею має хтось більш досвідчений, ну, скажімо, Тригорін. Аркадіна — Л. Каганова красива, ефектна, самозакохана. З тією часткою екстравагантності, яка відрізняє актрису від простої жінки. Їй тридцять два, навіть коли поруч Костя. А поряд із братом вона і зовсім дівчинка. У неї красиві очі — темні, глибокі. Ось тут найбільш слушний момент сказати про те, як багато можна в них прочитати. Але саме це сказати і не можна. Перед нами людина, про життя якої ми можемо лише здогадуватись. В Аркадіній — Л. Кагановій передовсім комплекс точних реакцій і дій. У потрібний момент цей добре налагоджений механізм спрацьовує. Сина можна зупинити однією вивіреною фразою: «Людям не талановитим, але із претензіями, нічого більше не залишається, як ганити справжні таланти». Потім вже не доведеться вживати складні речення, вистачить окремих слів: декадент, нахлібник, обідранець. Для Тригоріна припасений монолог з якої-небудь п’єси. Його емоційна структура буде продуманою і точно прорахованою. Для Шамраєва годиться зобразити свою непричетність до справ земних і нерозуміння, як це так, раптом немає коней. І взагалі слово «ні» — якесь дивне слово! Маші, між іншим, можна зауважити, що вона ніщо, якась баба непричесана. Ну, а Ніні поблажливо кинути: «Браво, браво! Ми милувалися». Ми говорили, що образ Ніни Заречної в цій виставі не розвивається. Те саме можна сказати і про Аркадіну. Хіба що її образ привабив режисера і розглянутий у спектаклі детальніше й уважніше. Як щось, в своєму роді, досконале і гідне вивчення. Як феномен. Аркадіна чітко засвоїла, що взаємодія із світом відбувається за цілком визначеними схемами. Досить їх засвоїти, і все піде своєю чергою. Тому у виставі — вона особистість найнезалежніша. Л. Каганова дуже послідовно веде роль, не дозволяючи нікому зазирнути у внутрішній світ своєї героїні. І лише якоїсь миті, приміром, у другій частині діалогу з Треплєвим, оболонка Аркадіної раптом стає прозорою, і ми впізнаємо в ній Наташу з «Трьох сестер», і у знайомих інтонаціях («Миле моє дитя, прости… Пробач своїй грішній матері. Пробач мене нещасну…) чується Наташчине: «Бобик! Пустун Бобик! Дурний Бобик!». Але це лише інколи. Ніна — Л. Кадирова вся розкрита навстіж. Аркадіна — Л. Каганова замкнена на сто замків. Той, хто бажає дізнатися, що у неї всередині, розіб’ється до крові й не взнає нічого. Щоправда, немає нікого, хто виявив би подібне бажання. розділ третій УКРАЇНСЬКИЙ ТЕАТР 1940–1980-х: ВІД УТВЕРДЖЕННЯ ДО КРИЗИ «СОЦІАЛІСТИЧНОГО РЕАЛІЗМУ» 676 А. Чехов якось жартома зазначив, що в «Чайці» п’ять пудів кохання. У виставі її немає ані грану. В ній ніхто нікого не кохає, не намагається кохати, хоч говорять про кохання мало не всі. «Я кохаю його навіть сильніше, аніж колись», — твердить Ніна, припавши до дверей, за якими чути голос Тригоріна. «Кохаю», «сильніше», «колись» — на кону Львівського театру імені М. Заньковецької ці слова монотонні, одноманітні, беззвучні, як і порожнє життя цієї жінки. «Роль Ніни для мене все», — говорив Чехов. Постановника, як видно, дратує ця істота, здається нав’язливою, набридлою. У спектаклі Ніна — так її й грає Л. Кадирова — дивна у своїй наполегливості, у своєму устремлінні проїхатися в колісниці під крики тріумфуючого натовпу. Але колісниці немає і не буде. Замість неї брудний вагон третього класу, «з мужиками». Замість захоплення натовпу — «в Єльці освічені купці будуть чіплятися із люб’язностями». І неважко уявити собі цю Ніну в якомусь номері — темному, із скривленою підлогою — загнану, безсильну, зів’ялу. «Я — чайка. Не те…» — повторюватиме вона все своє життя, поки не ковтне де-небудь сулеми чи не кинеться в чорну густу воду. «Я тепер знаю, розумію, Костю, що в нашій справі — все одно, чи граємо ми на сцені чи пишемо — головне не слава, не блиск, не те, про що я мріяла, а вміння терпіти. Вмій нести свій хрест і віруй». У Ніни — Л. Кадирової — це не підсумок двох років життя, безпощадного і страшного. Це не крик душі, що очистилася стражданням, вистояла, усвідомивши головне. Окрім цих придуманих слів їй нема чого сказати, адже нічого не змінилося. Ніна у львівській виставі — характер, уже сформований, незмінний. В ньому все ясне і зрозуміле. «На березі озера з дитинства живе молода дівчина, така, як ви; любить озеро, наче чайка, і щаслива, і вільна, наче чайка». Цю експозицію життя Ніни вигадав Тригорін. А насправді, стверджує вистава, на березі озера жила дівчинка, позбавлена материнської ласки, ображена, яка боялася батька, збігала до озера, аби приховати свої сльози, поплакати вволю, аби ніхто не бачив, не знав, не вдарив презирливим поглядом. Саме тоді й народилося в ній це нестримне тяжіння до слави — бажання відплатити за всі образи, нанесені дитячому серцю. Не мистецтво — як єдина можливість жити, а слава — як єдиний спосіб вижити. Такою є Ніна — Л. Кадирова. Чеховська «комедія в чотирьох діях» сповнена багатьма зіставленнями. Вони є й у виставі. Часом, можливо, надто явні, акцентовані. Але це вже право режисера — говорити про те, що, на його погляд, є найважливішим. У літературознавчих працях, та й у більшості вистав, стало звичним зіставляти Ніну Заречну і Треплєва. У львівській «Чайці» цього зіставлення немає. Треплєв і Ніна тут особистості незіставні, порівняти їх життя і долі неможливо. Водночас настійливо підкреслюється інший аспект: Ніна та Аркадіна. Протиставляються не творчі інгеоргій коваленко, марина гринишина А. ЧЕХОВ «ЧАЙКА» 677
- Page 1 and 2:
Цю публікацію здій
- Page 3 and 4:
УДК 792.02+709.071 ББК 85.33(
- Page 5 and 6:
розділ перший УКРА
- Page 7 and 8:
художнє керівництв
- Page 9 and 10:
загального рівня т
- Page 11 and 12:
трагедії. Щоправда,
- Page 13 and 14:
Власне, ця кульміна
- Page 15 and 16:
пристрасті та пори
- Page 17 and 18:
Сюжет «Ревізора» м
- Page 19 and 20:
паче, що, на перекон
- Page 21 and 22:
«На кожну анахтемс
- Page 23 and 24:
кого росту і з висо
- Page 25 and 26:
з їхнім домашнім по
- Page 27 and 28:
В Енеї композитор б
- Page 29 and 30:
і батько! Народ кох
- Page 31 and 32:
* * * Кожний народ ма
- Page 33 and 34:
ківської» «Енеїди»
- Page 35 and 36:
Відтак, примітним у
- Page 37 and 38:
(під назвою «Любов
- Page 39 and 40:
мій!.. Боже мій!..» (З
- Page 41 and 42:
Похоронний обряд у
- Page 43 and 44:
велика драма донни
- Page 45 and 46:
Леся Українка «Кам
- Page 47 and 48:
Леся Українка «Кам
- Page 49 and 50:
мови, то сам режисе
- Page 51 and 52:
Відтак, не варто пр
- Page 53 and 54:
Командора. Найбіль
- Page 55 and 56:
за «недостатній пс
- Page 57 and 58:
Й. Шевченка, С. Бонд
- Page 59 and 60:
театру можна лише с
- Page 61 and 62:
«Розбійників» поба
- Page 63 and 64:
товки, акторського
- Page 65 and 66:
розділ другий УКРА
- Page 67 and 68:
Корній жодного раз
- Page 69 and 70:
у Харкові відзнача
- Page 71 and 72:
коли режисер турбу
- Page 73 and 74:
П’єса «Чорна Панте
- Page 75 and 76:
на репетиціях не бу
- Page 77 and 78:
поведінкою мали ви
- Page 79 and 80:
невдовзі слова зву
- Page 81 and 82:
Здобутий результат
- Page 83 and 84:
спаду, стверджуючи,
- Page 85 and 86:
використав у виста
- Page 87 and 88:
вчинків, думок, уяв
- Page 89 and 90:
Ставлення хору до т
- Page 91 and 92:
пластично вишукану
- Page 93 and 94:
Оформлення доручил
- Page 95 and 96:
політично гострі р
- Page 97 and 98:
Руки падають, вибух
- Page 99 and 100:
як притчі, і прийом
- Page 101 and 102:
(темрява, червона с
- Page 103 and 104:
ненависть, як до го
- Page 105 and 106:
літературна інтерп
- Page 107 and 108:
мінімум перевів ви
- Page 109 and 110:
наміру «прищепити»
- Page 111 and 112:
Сам А. Буцький згод
- Page 113 and 114:
монологи жінок, різ
- Page 115 and 116:
репліки, ремарки, м
- Page 117 and 118:
високочолі зі змар
- Page 119 and 120:
Бібліографія: 1. Боб
- Page 121 and 122:
слово в далекий кут
- Page 123 and 124:
А. ЛУНАЧАРСЬКИЙ «ПО
- Page 125 and 126:
Постановник, упрод
- Page 127 and 128:
нагадували детекти
- Page 129 and 130:
«Жакерію» у постан
- Page 131 and 132:
Ізабелла Валентини
- Page 133 and 134:
устромлюється в зе
- Page 135 and 136:
«Вій» безумовно сп
- Page 137 and 138:
впливу» — того сез
- Page 139 and 140:
участі Голохвостог
- Page 141 and 142:
можливостей». Інши
- Page 143 and 144:
гонитви «за двома з
- Page 145 and 146:
по можливості, весь
- Page 147 and 148:
Схвальні відгуки з
- Page 149 and 150:
виконуючи головну
- Page 151 and 152:
За Н. Чечель, « висо
- Page 153 and 154:
Безпосередніх відг
- Page 155 and 156:
не визнає гри у під
- Page 157 and 158:
В. ЯРОШЕНКО «ШПАНА»
- Page 159 and 160:
Режисер почав робо
- Page 161 and 162:
Врешті, історію поя
- Page 163 and 164:
вся партизанська м
- Page 165 and 166:
Тема пізнього коха
- Page 167 and 168:
створення відповід
- Page 169 and 170:
вистави звернув ув
- Page 171 and 172:
Тоді як страждання
- Page 173 and 174:
Хаотичним нагромад
- Page 175 and 176:
Їх витісняли дві те
- Page 177 and 178:
«Відлуння» вертепн
- Page 179 and 180:
опрацюванням Круше
- Page 181 and 182:
разу ставали ведме
- Page 183 and 184:
Вона пересувалася
- Page 185 and 186:
травестії, буфонад
- Page 187 and 188:
Мина — С. Бойко роз
- Page 189 and 190:
В. Малахов перекону
- Page 191 and 192:
нових яскраво окре
- Page 193 and 194:
Вистава розпочинал
- Page 195 and 196:
куркуль, ватажок т
- Page 197 and 198:
Проте, більше, ніж б
- Page 199 and 200:
В. Меллер підкреслю
- Page 201 and 202:
окреслити Зарембсь
- Page 203 and 204:
Проробленими до на
- Page 205 and 206:
вибором «зброї» в і
- Page 207 and 208:
Це — будинок (читай
- Page 209 and 210:
мати стара, жінка м
- Page 211 and 212:
Одарки тощо) режисе
- Page 213 and 214:
автора» Л. Пірандел
- Page 215 and 216:
Колективному переж
- Page 217 and 218:
В. Блавацького у ро
- Page 219 and 220:
М. Горький «Останні
- Page 221 and 222:
надмірна моторніст
- Page 223 and 224:
одяг, хрестилися, т
- Page 225 and 226:
стовувалась — на н
- Page 227 and 228:
добро зичливістю —
- Page 229 and 230:
Михайла, що розуміє
- Page 231 and 232:
на виконання, перед
- Page 233 and 234:
Тож весь сюжет вигл
- Page 235 and 236:
подальшого існуван
- Page 237 and 238:
«Свинарка та пасту
- Page 239 and 240:
— «ліві», «вічні ре
- Page 241 and 242:
Л. Дубовик, приступ
- Page 243 and 244:
ківців», жанрових х
- Page 245 and 246:
Г. Горін (за Шолом-А
- Page 247 and 248:
абсолютне влучання
- Page 249 and 250:
оптимізм Шекспіра»
- Page 251 and 252:
В. ШЕКСПІР «БАГАТО
- Page 253 and 254:
Тоді те явище ще да
- Page 255 and 256:
Н. Ужвій тонко пере
- Page 257 and 258:
враження К. Осмялов
- Page 259 and 260:
ролей і мавпували м
- Page 261 and 262:
Як і всі інші учасн
- Page 263 and 264:
розвіяти сумні дум
- Page 265 and 266:
К. ГУПАЛО «ТРІУМФ П
- Page 267 and 268:
В. А. Моцарта, Р. Ваг
- Page 269 and 270:
О. Корнійчук «Фронт
- Page 271 and 272:
виз нати помилки, в
- Page 273 and 274:
сумління» (Г. Боядж
- Page 275 and 276:
Перед Й. Гірняком —
- Page 277 and 278:
В. Шекспір «Гамлет»
- Page 279 and 280:
тощо» 20 . Вважаючи,
- Page 281 and 282:
установка: зберегт
- Page 283 and 284:
(можливо, картоплю),
- Page 285 and 286:
мав активне суспіл
- Page 287 and 288: А. Чехов «Три сестр
- Page 289 and 290: фестивалі «Балтійс
- Page 291 and 292: аби відчути подих м
- Page 293 and 294: П. Руднєв, «висунув
- Page 295 and 296: Стосовно конкретно
- Page 297 and 298: проблему 2 , по-друг
- Page 299 and 300: бажаної театрально
- Page 301 and 302: Мудрий І. Мар’янен
- Page 303 and 304: О. КОБИЛЯНСЬКА «ЗЕМ
- Page 305 and 306: пережити окупацію
- Page 307 and 308: осліплення Глостер
- Page 309 and 310: Проте, Л. Олексійчу
- Page 311 and 312: Лір — М. Крушельниц
- Page 313 and 314: навколо неї і покль
- Page 315 and 316: Характер Едмунда б
- Page 317 and 318: кількість трудодні
- Page 319 and 320: й напрочуд скупо, л
- Page 321 and 322: пощастило схвилюва
- Page 323 and 324: засуд жувати чи схв
- Page 325 and 326: відірвано одне від
- Page 327 and 328: «Пісні різні. Манер
- Page 329 and 330: Ці слова Гелена вим
- Page 331 and 332: Вистава отримала в
- Page 333 and 334: щоб самій зароблят
- Page 335 and 336: К. Хом’як, підкресл
- Page 337: серед населення на
- Page 341 and 342: лише однієї якості
- Page 343 and 344: А. Чехов «П’ять пуд
- Page 345 and 346: разом із собою, щоб
- Page 347 and 348: Б. БРЕХТ «ТРИГРОШОВ
- Page 349 and 350: Білі лайкові рукав
- Page 351 and 352: Безперечно, масові
- Page 353 and 354: Б. Брехт «Тригрошов
- Page 355 and 356: С. ШАЛЬТЯНІС, Л. ЯЦИ
- Page 357 and 358: замість традиційно
- Page 359 and 360: цієї «правди», тим
- Page 361 and 362: Єлена — В. Плотніко
- Page 363 and 364: що дядя Ваня весь ц
- Page 365 and 366: Астрову свою зацік
- Page 367 and 368: А. Чехов «Дядя Ваня
- Page 369 and 370: подіями п’єси двоє
- Page 371 and 372: проте чисті аж до п
- Page 373 and 374: — К. Кольструп, нас
- Page 375 and 376: неправдиві свідчен
- Page 377 and 378: її авторів. Так, нап
- Page 379 and 380: І. КАРПЕНКО-КАРИЙ «
- Page 381 and 382: про що йдеться у зг
- Page 383 and 384: своєму прояві — у б
- Page 385 and 386: які переповнюють й
- Page 387 and 388: Відповідно змодель
- Page 389 and 390:
О. Галін «Зірки на в
- Page 391 and 392:
Проте наприкінці 198
- Page 393 and 394:
і публіку в атмосфе
- Page 395 and 396:
Наведемо міркуванн
- Page 397 and 398:
й роздуми вісімдес
- Page 399 and 400:
ся максимально дис
- Page 401 and 402:
Ставлення автора (п
- Page 403 and 404:
Естер іде. Це — сме
- Page 405 and 406:
розділ четвертий У
- Page 407 and 408:
заради справедливо
- Page 409 and 410:
прекрасні. Чи було
- Page 411 and 412:
О. ШИПЕНКО «…І СКАЗ
- Page 413 and 414:
Утім, вистава проде
- Page 415 and 416:
Ю. Рибчинський «Біл
- Page 417 and 418:
С. МРОЖЕК «У ВІДКРИ
- Page 419 and 420:
Звичайно, не можна
- Page 421 and 422:
дитячому садку, про
- Page 423 and 424:
до класичного тром
- Page 425 and 426:
такого роду видови
- Page 427 and 428:
Б. Васильєвим — поз
- Page 429 and 430:
В. Цивінського, шук
- Page 431 and 432:
Однак, згодом публі
- Page 433 and 434:
Л. Піранделло «Трох
- Page 435 and 436:
із них. Саме тоді во
- Page 437 and 438:
…Ось жінки входять
- Page 439 and 440:
додають відтворенн
- Page 441 and 442:
Г. Клаус «День коха
- Page 443 and 444:
Персонажі О. Узлюк (
- Page 445 and 446:
Г. Бюхнер «Войцек».
- Page 447 and 448:
«Войцеку» свідченн
- Page 449 and 450:
М. ЛЕРМОНТОВ «МАСКА
- Page 451 and 452:
М. Лермонтов «Маска
- Page 453 and 454:
ПЛАТОН «БЕНКЕТ» («Х
- Page 455 and 456:
М. КУЛІШ «ХУЛІЙ ХУР
- Page 457 and 458:
і частково глядачі
- Page 459 and 460:
В. ШЕКСПІР «РОМЕО І
- Page 461 and 462:
Натомість старше п
- Page 463 and 464:
його, — просто нама
- Page 465 and 466:
вбранні 15 . Джульєт
- Page 467 and 468:
Л. КОСТЕНКО «БЕРЕСТ
- Page 469 and 470:
численні списи (осн
- Page 471 and 472:
ЗМІСТ Віктор Сидор
- Page 473 and 474:
Національна академ
- Page 475 and 476:
В. Шекспір «Багато
- Page 477 and 478:
О. Шипенко «…І сказ
- Page 479 and 480:
Платон «Бенкет». Ль
- Page 481:
Л. Костенко «Берест