Повний текст - Інститут проблем сучасного мистецтва

на гордовито піднятій голові, і бантом на шиї, таким величезним, що він заважав
Режисерові — М. Крушельницькому вільно крутити головою 16 . Його поведінка
мала виказувати в персонажі справжнього «жреця мистецтва» 17 : «войовниче вимахуючи
величезним олівцем (як, напевно, колись його далекий пращур потрясав
списом), виблискуючи склом окулярів, Режисер зупиняв дію і, тикаючи всім під
ніс свою книжечку, де були записані помилки та накладки дієвих осіб, наставляв
їх на шлях істинний. Потім Режисер у екстазі розбивав окуляри й кричав: «У цього
Мейєрхольда земля сторчма стоїть (натяк на знамениту виставу ТІМу 1923 р.
«Земля дибом» за С. Третьяковим. — М. Г.), а у мене вона стане навиворіт!» 18 .
І. Туркельтауб визнав Режисера — М. Крушельницького — найбільш виразною
постаттю вистави 19 .
Ще одним новим персонажем був Шарманщик. У версії «Березоля» він займав
місце, подібне до дзанні — слуги просценіуму у спектаклі комедії дель арте.
За змістом роль нагадувала маску Пульчинели — Шарманщик дотепними,
гострими жартами зривав «машкару» з базарних «королів», у веселих куплетах
на злобу дня висміював міщан та непманів, а мелодії його шарманки (композитор
Л. Ентеліс) звучали лейтмотивом у музичному оформленні вистави.
Перш, ніж винести спектакль на глядача, В. Василько показує його режисерському
штабу «Березоля». Ставлення колег по цеху до «За двома зайцями» було
радше критичним. Постановнику закинули розтягнуту дію, непослідовність, невмотивованість
і навіть беззмістовність багатьох епізодів, одноманітний малюнок
мізансцен, пласкість багатьох персонажів, особливо жіночих (Проні, Лимерихи,
Химки, Сірчихи) 20 .
Думка Л. Курбаса була категоричнішою: «У мене не лишилося ніякого враження,
ніякого присмаку після спектаклю, що визначав би його цільову установку
поза всякими речами, які виправдовуються порожньою логікою». Один істотний
недолік режисерської роботи керівник «Березоля» побачив у відсутності
«єдиного принципу», «однієї установки», а тому завдання «виявлення сучасного
побуту» обернулося у виставі «різною мішаниною пародій і на побут, і на театр»,
задля втілення яких В. Василько витратив «до півтора десятка стилізаційних
16
Танюк Л. Марьян Крушельницкий… — С. 67.
17
Горбенко А. Харківський академічний драматичний театр імені Т. Г. Шевченка. —
К., 1979. — С. 29.
18
Танюк Л. Марьян Крушельницкий. — С. 67.
19
Туркельтауб І. Про «Березіль» (Враження від подорожі) // Нове мистецтво. — 1926.
— № 6 (15). — С. 4.
20
Протоколи засідань режштабу «Березоля» // Курбас Л. Філософія театру. — С. 333–
336.
М. Старицький «За двома зайцями».
Київський Молодіжний театр, 1980.
Голохвостий — Я. Гаврилюк, Баси — Г. Гладій,
О. Примогенов (зверху).
Проня Прокопівна — Т. Яценко (ліворуч).
Лимериха — А. Бурлюк, Сірчиха — З. Грищенко
(праворуч)
розділ другий УКРАЇНСЬКИЙ ТЕАТР 1910–1930-х: ВІД ІНТЕНЦІЙ МОДЕРНУ ДО УТВЕРДЖЕННЯ «СОЦІАЛІСТИЧНОГО РЕАЛІЗМУ»
278
марина гринишина, віталій жежера М. СТАРИЦЬКИЙ «ЗА ДВОМА ЗАЙЦЯМИ»
279