Повний текст - Інститут проблем сучасного мистецтва

ролей і мавпували манеру виконання, але й мріяли будь-що здобути неофіційний
статус «першої актриси України» і глядацьку любов.
П’єса спочатку мала назву «Гірка доля» і вперше була надрукована у журналі
«Театральна бібліотека» (М., 1894, т. 9, кн. 4, № 36) 1 . Під час перебування
у Москві разом із трупою М. Садовського 10 лютого 1894 р. у свій бенефіс
М. Заньковецька вперше вийшла на сцену в ролі Лучицької у виставі «Талан».
Публіка була у захваті. Однак, як не парадоксально, «роль Лучицької була чи
не найважчою в репертуарі актриси. Марія Костянтинівна уникала її. На запитання,
чому вона не любить цієї ролі, вона відповідала: «Я не можу, я не хочу грати
саму себе» Коли це від неї залежало, Марія Костянтинівна не включала
«Талан» у свій репертуар. І нарешті назавжди відмовилася від ролі» 2 .
П’єса широкої популярності не мала — мабуть, з острахом ставились потенційні
виконавиці ролі Лучицької до порівнянь із прототипом образу. Твір майже
забувся. Але до сторіччя від дня народження М. Старицького Харківський
театр ім. Т. Г. Шевченка вирішив поставити саме цю малознану п’єсу драматурга.
На головну роль було призначено відому актрису театру Леся Курбаса, одну
з найкращих трагедійних і драматичних актрис свого часу — В. Чистякову. І саме
це призначення стало чи не найбільшою запорукою подальшого успіху вистави.
Р. Черкашин згадує: «Поставити її (виставу — М. Ч.) М. Крушельницький доручив
В. Воронову та художнику В. Греченкові. Однак невдовзі з’ясувалося, що
молодому режисерові таке завдання не під силу. Передовсім серйозного режисерського
переосмислення потребувала сама п’єса, надто багатослівна, з дещо надмірною
мелодраматичністю. За сценічне втілення п’єси взявся Л. Дубовик 3 , на допомогу
якому як літературний редактор тексту прийшла І. Стешенко. Життєвими
праобразами твору були видатні діячі українського театру кінця ХІХ сторіччя» 4 .
Виставу «Талан» авторка бачила вже у поновленій післявоєнній версії, коли
з моменту прем’єри минуло більше десяти років (вперше спектакль зіграли
12 березня 1941 р.). Довгий термін життя вистави викликав подвійний ефект.
По-перше, все в ній відстоялося, було відпрацьованим до дрібниць, кожен виконавець
демонстрував найвищий рівень майстерності, а зіграність, досконалість
всього акторського ансамблю просто вражала.
1
Старицький М. Талан // Старицький М. Твори: У 8 т. — К., 1964. — Т. 3. — С. 506.
2
Дурилін С. М. Марія Заньковецька: 1860–1934: Життя і творчість. — К., 1955. —
С. 321–322.
3
Саме це пояснює, чому в перших рецензіях на виставу одразу після прем’єри фігурує
ім’я лише режисера В. Воронова, а пізніше режисером-постановником зазначений
Л. Дубовик, який, власне, і є автором цієї вистави.
4
Черкашин Р., Фоміна Ю. Ми — березільці: Театральні спогади-роздуми. — С. 168.
М. Старицький «Талан». Харівський академічний український драматичний театр ім. Т. Шевченка, 1941.
По-друге, сама В. Чистякова досягла на ту пору зрілого віку, вона вже не виглядала
зі сцени як молода героїня. Людська зрілість сприяла поглибленню внутрішнього
змісту створюваного образу, підсиленню його трагічного звучання. Разом
з тим виконавиці доводилося боротися зі своїм фізичним віком, долати його, що
надавало допоміжної напруги і також укрупнювало образ. Адже героїнею п’єси
була актриса, яка володіла мистецтвом перевтілення, вміла долати себе, коли мова
йшла про сцену, і водночас вела найскладнішу, найтяжчу боротьбу з власним серцем,
не в змозі підкорити його своїй волі.
У виставі «Л. Дубовик вирішив показати без слів, використовуючи метод березільського
перетворення, момент переходу Лучицької від виру особистих почуттів
до творчого стану, якого вимагала від актриси її роль» 5 . Ось як яскраво описує цей
епізод один із рецензентів: « Перша дія. Сцена зображує куліси театру під час
вистави. Іде «Наймичка» Тобілевича. В ній Лучицька грає головну роль, одну зі своїх
улюблених. Становище ускладнене тим, що режисер Котенко, підбурений інтриганкою
Квятковською, навмисне зробив перестановку порядку виконання п’єс (водевіль
5
Там само. — С. 169.
Лучицька — В. Чистякова
розділ другий УКРАЇНСЬКИЙ ТЕАТР 1910–1930-х: ВІД ІНТЕНЦІЙ МОДЕРНУ ДО УТВЕРДЖЕННЯ «СОЦІАЛІСТИЧНОГО РЕАЛІЗМУ»
516
марина черкашина-губаренко М. СТАРИЦЬКИЙ «ТАЛАН»
517