Повний текст - Інститут проблем сучасного мистецтва

* * *
Кожний народ має свої улюблені, пошановані твори, в яких виявляється його національний
характер, художнє кредо. Один з таких творів — «Енеїда» І. Котля ревського.
Український театр упродовж XIX–XX ст. неодноразово робив спроби дати сценічне
життя поемі Котляревського (інсценізація М. Кропивницького, опери М. Лисенка
та Я. Лопатинського, постановки М. Садовського, В. Василька, В. Грипича, В. Шулакова
та ін.). У сезоні 1986/87 рр. «Енеїда» була поставлена на сцені Київського академічного
українського драматичного театру ім. І. Франка. Інсценізацію здійснив головний режисер
театру С. Данченко у співдружності з відомим українським поетом І. Драчем.
Зазвичай глядачів особливо цікавлять вистави, що відображають проблеми сьогодення
або ж асоціюються з ними. У виставі «франківців» безпосередніх асоціацій
із сучасністю не було, проте спектакль, привернув увагу глядацької, зокрема
молодіжної, аудиторії. Чим же він зацікавив
Насамперед слід відповісти на питання: що таке «Енеїда» І. Котляревського,
і чому вона користується такою любов’ю українців В усі віки європейська культура
використовувала міфологічні старогрецькі та давньоримські сюжети для
висміювання недоліків тих чи інших часів. З цією метою травестували й «Енеїду»
Вергілія — зокрема, на Україні виникло декілька таких «Енеїд». Проте саме поема
І. Котляревського мала значний вплив на подальший розвиток національної
культури, адже була сповнена живої народної думки. Ця перша проба пера молодого
Котляревського стала відгуком на нещодавні події суспільного життя, висміювала
існуючі порядки, відповідала духовним запитам українського народу,
змальовувала його типовий усталений побут та звичаї.
«Енеїді» «франківців» властиві як обачливе ставлення до класичного твору,
так і реформаторський режисерський почерк С. Данченка. Поетичний твір, покладений
в основу інсценізації, складний для сценічного втілення. Прагнучи зберегти
первозданність оригіналу, автори інсценізації зіткнулися з труднощами
драматургічного характеру: діалоги поеми характеризують персонажів, переповідають
події, однак, не розвивають конфлікт, не рухають дію.
Саме це й визначило напрям режисерського пошуку: надати нове звучання
виразному віршованому тексту, зняти наліт школярського пороху, наблизити
героїв поеми до сьогодення. Пристанемо на думку Г. Шерман, що «Енеїда»
І. Котляревського, створена Сергієм Володимировичем Данченком як новітній
міф про красу і силу національного духу, стала ним саме завдяки безпомилковому
режисерському влученню: Данченко як ніхто розумів магічну всевладність
театральної небуденності, на якій тримається міф» 29 . Однак додамо, що задум
29
Шерман А. [Вст. ст.] // Анатолій Хостікоєв: Зб. статей / [Ред. В. Гайдабура]. — К.,
2002. — С. 3.
І. Котляревський «Енеїда».
Київський академічний
український драматичний театр
ім. І. Франка, 1989. Сцени
з вистави
розділ перший УКРАЇНСЬКИЙ ТЕАТР 1900-х НА ШЛЯХАХ ОНОВЛЕННЯ ПАРАДИГМИ «ПСИХОЛОГІЧНОГО РЕАЛІЗМУ»
60
юлія раєвська, валерій гайдабура, галина фількевич І. КОТЛЯРЕВСЬКИЙ «ЕНЕЇДА»
61