ARCHEION

368
OLGA OSEREDCZUK
Загалом, кінець ХІХ ст. став періодом зміни підходів до розуміння ролі
архівів та принципів їхньої роботи. Це період появи низки праць з архівної
справи, де вперше з’явилися спроби окреслити основні теоретичні засади
їхньої діяльності. Однак таких праць ще було дуже мало і вони переважно були
загального ознайомчого характеру. Методичні та теоретичні дослідження,
якими у той час керувалися польські архівісти були іноземними. Це, головно,
праці французьких та німецьких авторів, дослідження яких лягли в основу
теорії архівної справи на цих теренах. Однією з найбільш відомих була
праця Ф. Льохера, видана у Падерборні у 1890 р. 2 Ця праця користувалась
особливою популярністю, її використовували і як підручник для студентів,
і як настільну книгу для роботи архівістів. Своєї вагомості вона майже не
втратила до появи низки публікацій у міжвоєнний період у Речі Посполитій.
Однак, не дивлячись на доволі об’ємний обсяг праці, вона не враховувала
усіх засад діяльності архівної установи. До таких, зокрема, належали
питання комплектування архівних матеріалів. Справа в тім, що автор праці
стояв на засадах, що до архівних матеріалів належать усі документи, які
туди потрапили. Жодну селекцію таких актів не проводили. Натомість
науковець приділяв увагу засадам опрацювання, забезпечення збереження
та використання архівних документів.
Відсутність теоретичних засад селекції документів на практиці
реалізовувалася так, що цей відбір проводив працівник канцелярії.
Документи, що були непотрібні для використання у поточному діловодстві
та, на думку працівників канцелярії, не становили цінності, знищувалися.
Основним критерієм цінності документів для канцеляристів була
можливість їх подальшого практичного використання у діловодстві.
Відтак, для зберігання залишалася лише частина документів. Такий відбір
призводив до відсутності потреби у подальшому списанні документів.
Ситуація дещо змінилася із появою значно більшого бюрократичного
апарату, який у своїй діяльності продукував величезну кількість актів. Зазнає
змін підхід до оцінювання документів, які стають носієм інформації, що може
бути використана з науковою метою. Поряд із тим необхідність появи вимог
до комплектування архівних матеріалів, була також продиктована появою
величезного архівного комплексу з ліквідованих та реорганізованих установ
після проголошення незалежності Польщі у 1918 р. Важливе значення
тут відіграла поява декількох архівних установ, які продукували чимало
нормативних актів та методичних засад, зокрема, з питань комплектування.
Протягом лютого–березня 1919 р. Відділ державних архівів видав ряд
нормативних документів, котрі стали основою для функціонування архівів.
Одним із перших був опублікований нормативний документ, розглянутий
2
Archivlehre grundzüge der Geschichte, Aufgaben und Einrichtung unserer Archive von Franz
v. Löher, Druck und Verlag von Ferdinand Schöningh, Paderborn 1890, s. 234.